За що воюємо на Сході? – відповідь пораненого

Позавчора я вперше став на милиці. Взагалі-то ще було рано це робити, але наступного дня в мене мала бути операція і я не хотів втрачати шанс.
Вперше за пару тижнів я поголився власноруч. Мені ще лишалося трохи сил, і я скакав по відділенню, горланячи пісню з мультика “Острів скарбів”: Даже опитний пірат будєт схваткє с нім нє рад!
І дуже голосно: ПАТАМУШО ПЬЙОТ ПІРАТ!
Ця пісня какбе сообщяє нам, шо потопити мене можна лише з гаубиці, а в останній строчці розкривається сєкрєт непотопляємості.
Наразі мене зашили, і все знову болить. Коли мене тільки привезли в лікарню, я гриз матрас (надувний, вєщь ценная) і лупив кулачком по ліжку. Лікарі соотнєсли вартість знеболювального і масштаби потєрь, і з тих пір мене знеболюють коли я тільки схочу.
Наразі в травматології лежить побратим Руні. Ми з ним охороняли канцелярську сотню в Києві, ще навесні. У Руні фугасні поранення ніг, і він кричить так, що серце стає.
У однієї дівчинки в фб я прочитав про хлопця, який відчував сором за те, що він цілий, а побратими полягли на передовій.
Наша країна знаходиться у стані війни. Є ми, а є ворог, в якому нема нічого людського. І ми маємо його знищити.
Щоб перемогти в війні, нація має принести жертву – кров і життя. Я свою жертву приніс, і в мені немає ні жалю, ні злоби. Так, я бився, щоб моя подруга Аллочка в цей час могла купити собі туфлі і радіти з цього. Щоб в мене на районі поміж каштанами продовжували гуляти усміхнені матусі з колясками.
Не треба соромитися того, що ти повернувся неушкодженим. Тебе врятув Бог(и), побратими, випадок, вдача – залежно від того, у що ти віриш. Продовжуй боротьбу – на передовій чи в тилу, не має значення. Просто продовжуй, з повною віддачею і честю. Ми вже принесли жертву за тебе. Я, Руні й тисячі наших побратимів.