Іноді доводиться чути нарікання з боку киян, які мешкають на Хрещатику та прилеглих вулицях. Мовляв, шум, дим, сморід, барикади, пройти не можна, жити важко… З їхнього числа часто й формується прекрасне тло для різних маніпуляторів і нездалих “санітарів” міста. Вже не кажучи про ксенофобські настрої. “Прийшли чужі й зіпсули повітря”. Але менше з тим.
Хочеться їм, цим мешканцям центру, повідомити. За все треба платити. За перебування в центрі столиці у кількасоттисячних апартаментах, в яких ви волею долі опинилися, отримавши квартири від дідуся-киянина або купивши за “чесно зароблені гроші” в дідуся-киянина, треба платити символічний податок громадянина у вигляді терпіння і розуміння. Ви опинилися в центрі історії. Вибачте. Йдуть історичні роботи. А якщо так сильно не подобається і голівка болить, можна тимчасово виїхати на Троєщину або Теремки. Або записатись у “Самооборону Майдану” або “Правий сектор”, щоб усе швидше закінчилось. Або записатись у партію регіонів, “Оплот” або “Беркут”, щоб усе швидше закінчилось. Або просто терпіти і розуміти. Останнє дається найважче, я знаю.
Центр міста належить усій країні. Ваше терпіння і розуміння – частина вашого громадянського обов’язку. Така ж невід’ємна для нормальної людини, як кількамісячний протест на Хрещатику.
