У Києві відбулася презентація твору, ініційованого фестивалем “Бандерштат”
«Ця книга задумалась давно, мала бути фестивальна, вишита мандрівками по українських просторах, польова і строката. Мала бути із запахом стиглого літа на «Бандерштаті» та із заримованим спокоєм рідної землі. А огризки занепокоєння державою, яка «ще не вмерла / тільки так у коматозному хронічно важкому стані» мали висмикувати читача з комфортної хати, що за традицією завжди скраю, і надихати на боротьбу із системою. Але «ми цей рік зустрічали/ а він війну/ вніс на руках», тому вірші у збірці зболені Україною і пахнуть шинами. Зазвичай на літературній сцені протягом усіх 7 років читалась тихоніжна, інколи голосно-драйова, інколи по-котячому тепла, інколи по-їжачому гостра, але завжди потужна поезія з нечастим домішуванням громадянської лірики. Хоча учасники фестивальної тусовки задовго до 2014 року відчували загрозу: Оксана Гундер зачитувала «ми завтра повернемося з війни» і обіцяла «а я піду гармати присипляти», а Павло Коробчук горланив свій відомий широким масам вірш «Скромний працівник спецпідрозділу». Що і збулося. Як виявилося, поетична каста – одна з найактивніших: учасники антології «відзначилися» під час Майдану, волонтерили, готували коктейлі, сиділи в СІЗО, були у кримському полоні, а зараз навідуються у зону АТО з віршами, а то й зі зброєю», – говорить упорядник антології Ганна Луцюк
