Імовірно, ніхто не буде покараний, що медкомісія визнала призовника придатним для служби. І генерали не обуряться, що в армію взяли епілептика. І військовий прокурор не розпочне справу. Якби про це написав не Майкл Щур, а звичайний собі солдат, то скоріше за все проти нього відкрили б справу про зраду військової таємниці. А щоб важче служакам із совковим способом думання було відкрити справу проти Щура, ми поширюємо його інформацію:
Довгий день виявився. Якось навіть не впевнений чи це все було сьогодні чи вчора чи позавчора. Хоча розумію, що направді сьогодні, бо це – перший наш день в навчальному центрі. Піду по-порядку.
Підйом о 6:00 пройшов на диво безболісно. Я виспався. Напевно завдяки свіжому повітрю
Що було далі – сніданок, а потім шикування чи навпаки – не пам’ятаю перепрошую.
Потім ми почали носити матраци. По 3 на кожного. І так 4 ходки. Метрів по 200 кожна. А потім – подушки. А потім – ковдри.
А потім був обід. Про харчування напишу окремо якось.
Після обіду – дошки. Носили дошки і для нових нар. Щоб з них збирати 2-поверхові нари. Ми живемо у наметах. Спимо на нарах. Є матраци, ковдри і подушки. І пічки, якщо буде холодно.
Коли носили дошки, приїхали з прес-служби Західного оперативного командування. Сказали, що журналісти хочуть приїхати знімати, як “Майкл Щур проходит навчання”. Я – не проти. Так що в Пн буде відіо. Я думав, що сам буду знімати відіо, але якось ніяк не почну. Може пізніше.
Потім – вечеря.
Після вечері отримували зброю на роту. Завтра, – сказали, – повезуть на стрільби. У мене, схоже, буде РПК. Це ручний кулемет Калашникова (розшифровую для таких, як я)
Потім було вечірнє шикування. В процесі у одного солдата стався припадок. Епілептичний. Кажуть, що це вже 5-й солдат.
Також кажуть, що таке трапляється, якщо різко припинити бухати. Типу пив-пив, прийшов на навчання, а тут – не дають (тут справді з цим строго. При вході змушують всіх показувати вміст сумок, щоб не пронесли випивку)
Насправді у нас тут досить мало людей, по яких видно, що вони пили безперестанно останні сімсот років. Але пару є. От ви можете сказати по людині, що вона п’є безпробудно останні багато років? Це ж можливо пра? Таких людей видно. Навіть якщо вони кажуть, що вони не п’ють. Це тільки підсилює впевненість у протилежному.
Але з медкомісіями військоматів, схоже, ситуація інша. Там сидять не такі люди, як ми. Вони, на відміну від нас, ніколи не судять ні по кому за його зовнішнім виглядом. Навіть, якщо ти ще п’яний, слово “доброволець” вимовляєш як “доро-, доро-, доро-олець” і поблажливо либишся 2-м головам медичної комісії, медкомісія все рівно побачить в тобі те, чого не бачили всі інші люди все твоє життя – циферки, щоб виконати план.
Ну а припадки – це вже потім. І це вже головний біль не медкомісій. Це головний біль тих, хто прийняв.
Ну але таких людей тут дуже мало. Але про це всі говорять. Не кожен день у тебе на очах хтось починає корчитись у припадку, потім хтось каже “та він приколюється”. І ти такий вже от-от заржеш і чекаєш, як він сам зарже. Не рже. Падає. Його ловлять. Кладуть набік (рот не розтискали, хоча один хотів – відмовили) і кличуть медика.
А потім нам сказали, що ми будемо будувати собі свій душ і свій туалет. Ура! У нас це все буде!
А потім – відбій.
Дуже дякую всім, хто пропонує мені свою допомогу. Поки нічого не треба. Все ок.
Добраніч
Ну і для привернення уваги показую фото своє шкарпетки. Троха стерлась за день )
