Харківський волонтер мережі “Вільні Люди” Олена Любинецька цими вихідними відвозила допомогу до хлопців, які вийшли з-під Дебальцевого. Разом із харків’янкої до військових їздили волонтери з Вінниці.
Спершу заїхали до танкової частини, де розвантажувалися майже весь день. Передали нарешті тепловізор хлопцям з 128-ї, які до цього були у Чорнухіно, дістатися до них було неможливо під час попередньої поїздки. Ввечері заїхали до артбази. Привезли дуже потрібні речі: гарну німецьку форму, продукти, а також нижню білизну, одяг та перчатки, які передали діаспоряни з Канади.
За словами Олени, бійці виглядали дуже втомленими, але відчаю серед військових немає. У кожного з вояків накопичилися різні історії: як виходили з оточення майже без патронів, і при цьому ще й захоплювали ворога в полон, як практично голіруч відбивали танкові атаки…Вдалося побачитися із старими знайомими.
“Серед хлопців я побачила знайоме обличчя – впізнаю бійця, якому в одну з поїздок віддала свій бушлат, бо його був знищений при обстрілі. Він дуже зрадів зустрічі, наче ми з ним були знайомі сто років. Потім були ще зустрічі, знайшла багато знайомих облич, з якими доля звела раніше на різних блокпостах. Говорили про спільних друзів, поранених, а також тих, хто залишився на плацдармі назавжди”, – розповідає Олена.
Ночували волонтери у підвалі, здавалося, що ніч була тиха, але зранку дізналися, що був обстріляний центральний прохід у частину. Далі попрямували на Дзержинськ. Поки поїздили по блокпостах, почули потужні вибухи з боку Пісок-Авдіївки та Дебальцево. Ніяким перемир’ям в зоні бойових дій і “не пахне”.
