1 листопада 2015 року за ініціативи Спілки українців у Португалії та ГО «Справа Кольпінга в Україні» при сприянні Світового Конгресу Українців, Капеланії УГКЦ в Португалії, департаменту міжнародного співробітництва та туризму ЛОДА, Департаменту освіти і науки та ЛОДА у Львові та Лісабоні відбулася науково-практична теле-конференція «Модель Української суботньої школи у країнах нової міграції. Погляд з України».
У конференції взяли участь з Португалії:
Павло Садоха – Голова Спілки українців у Португалії,
Надія Уманська – Голова осередку СУП у м. Агеда, директор суботньої школи «Сонечко»,
Володимира Кіяк – Директор Культурно-освітнього центру «Дивосвіт» при СУП,
Неля Підперигора – Вчитель історії, Заступник директора по навчальній роботі Української суботньої школи «Дивосвіт» (Лісабон),
Ольга Гарасимчук – Заступник Голови Ради СУП,
Тетяня Тарнавська – Голова осередку СУП у м. Сантарень, директор суботньої школи.
Зі сторони України:
Ярослав Музичко – Заступник директора Департаменту міжнародного співробітництва та туризму ЛОДА, депутат Львівської міської ради,
Катерина Островська – Керівник Центру неперервної освіти Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені івана Франка, професор кафедри психології,
Юрій Ковний – Доцент Львівського національного університету імені Івана Франка,
Ігор Островський – Член правління ГО «Справа Кольпінга в Україні», професор НУ «Львівська Політехніка».
Учасники конференції відзначили:
Українські трудові мігранти, що з економічних причин виїхали за кордон на початку цього століття, на даний час уже сформували нові та сталі діаспори у країнах, де до цього не проживала значна кількість українців. Передусім, йдеться мова про південні країни ЄС. Основними осередками, що гуртують українців у цих діаспорах, є українські церкви і суботні школи, що і було об’єктом уваги конференції.
Сформовані, в основному, з учителів середніх шкіл, що змушені були емігрувати з України, суботні школи працюють за програмами МОН України, що розраховані на щоденні заняття. Фінансування, організація виховного та навчального процесів, відносини з батьками, легальний статус таких шкіл, забезпечення навчальним матеріалом базуються на досвіді, здобутому в Україні, що не завжди відповідає умовам, в яких перебувають мігранти за кордоном. Іншою проблемою є час, який можуть приділяти учителі та громадські активісти для функціонування та розвитку таких шкіл. Здебільшого, така праця проводиться на волонтерських засадах.
Аналіз тенденції розвитку суботніх шкіл Португалії вказує на переважаючий процес. інтеграції мігрантів у держави проживання, внаслідок чого спостерігається стала тенденція до зменшення дітей в українських суботніх школах, вибір пріоритетного навчання у португальських школах. Виняток поки що становить програма співпраці українських суботніх шкіл з Міжнародною українською школою (МУШ) задля отримання атестата про середню школу, який дозволяє вступ до вищих навчальних закладів як у країнах проживання, так і в Україні. Однак, низька якість навчання (1 денне навчання за загальною програмою середньої школи) та неадекватне оцінювання ймовірно приведе до припинення міждержавних угод про визнання атестатів МУШ у країнах проживання мігрантів.
Отже, постає питання, що для умов новостворених діаспор за кордоном потрібна фахова допомога українських освітніх наукових інституцій для розробки комплексної моделі Української суботньої школи за кордоном, що враховуватиме всі аспекти діяльності такої школи і яка є дієвим інструментом для створення нових шкіл та об’єднанням українців для збереження їх ідентичності за кордоном.
Учасники ухвалили звернутися у відповідні Міністерства і відомства держави:
у Кабінет міністрів України:
Після прийняття Верховною Радою України Закону «Про зовнішню трудову міграцію» розробити та затвердити Національний план дій щодо організації допомоги зовнішнім трудовим мігрантам на період 2016 – 2018 рр.
у Міносвіти України щодо:
1) Легалізації статусу вчителів українських суботніх шкіл (зарахування стажу їх роботи, які поки що не враховуються ні у країнах еміграції, ні в Україні)
2) Надання методичної допомоги через забезпечення за заявками підручниками, модельними навчальними програмами викладання українознавчих предметів, тощо Створення сайту, предметних веб-сторінок з навчально-методичними матеріалами;
3) Організації підвищення кваліфікації вчителів українських шкіл зарубіжжя на базі класичних та педагогічних університетів через очну та дистанційну форми навчання;
4) подати пропозиції Міністерствам освіти країн проживання щодо зарахування вивчення української мови в українських суботніх школах як додатковий факультативний предмет в їх освітній системі як це робиться, для прикладу, в Канаді, США, Бразилії та ін. або сертифікувати дипломи про знання української мови для включення в атестати про середню освіту.
у МЗС України щодо:
1) Розробки та укладання відповідних угод з державами проживання українських трудових мігрантів щодо підтримки освітніх проектів для чисельних українських громад у країнах проживання.
