Владислав на псевдо Монгол сьогодні проходить військову службу в лавах львівських нацгвардійців, хоча його військовий шлях розпочався зі строкової служби у 2018 році в Запоріжжі, а незадовго до повномасштабного вторгнення чоловік звільнився. Службу в 45 полку Нацгвардії Владислав розпочав у 2023 році, а через декілька місяців разом з побратимами виконував бойові завдання на запорізькому напрямку.
Саме там, у Великодній час, російські загарбники вирішили зайняти вигідну позицію. Однак, Монгол разом з побратимом вчасно помітили ворога та відбили позицію, яку хотіли зайняти окупанти.
«На Великдень вранці ми зі Святославом (побратимом) були вдвох на позиції, розмовляли про це свято, сім’ю, дім. Тоді почули голоси і побачили групу ворога, який збирався захопити позицію поблизу нас. Вони казали, що «свої», однак розпізнавальна стрічка та форма – не наші. Було важко, але спершу я навіть не помітив поранення, котре отримав в руку. Близько 20 хвилин ми відбивали ворожий штурм, та все ж нам це вдалось», – згадує військовий.
Монгол отримав поранення під час бою, і в той же день ще одне – від скиду з ворожого дрону. Тоді також отримав серйозне поранення його побратим, котрий сам не міг пересуватись. Тож Монгол надав собі та Святославу домедичну допомогу. Чоловік згадує, що хоч і було важко, адже це зайняло декілька діб, та все ж вдалось не тільки самому евакуюватись, а й евакуювати пораненого побратима. Після евакуації військові медики надали захисникам необхідну медичну допомогу на стабілізаційному пункті.
Монгол каже, що для нього важливим є саме колектив, у якому ти проходиш військову службу. «Якщо є колектив, якому ти довіряєш – можна сміливо йти вперед», – зазначив боєць.
Після повернення з виконання бойових завдань нацгвардієць отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня і сьогодні продовжує вдосконалювати навички, які необхідні на полі бою.
Марія Дацків
