На Рівненщині провели останньою земною дорогою захисників України: Михайла Дроботюка з Корецької громади, Андрія Горбачука з Гощанської, Миколу Зектера з Вараської та Василя Рощика, Миколу Новацького з Сарненського району.
Михайло Дроботюк народився 15 березня 1968 року в селі Голичівка. Після завершення Морозівської школи чоловік навчався в Рівненському технічному училищі, де здобув професію токаря. Згодом вступив в Українську інженерно-педагогічну академію у м. Харків, де здобув спеціальність інженера-технолога. Проживав у м. Бердянськ, де працював технологом у ливарному цеху в ПАТ «Бердянські жниварки». 22 вересня 2022 року разом із сім’єю виїхав з окупованого міста та повернувся в село Голичівка Корецької громади.20 листопада 2022 року Михайло приєднався до лав Збройних сил України.
У 2023 році закінчив курси оператора FPV дронів та продовжував службу в ЗСУ.
Старший сержант Михайло Дроботюк помер 20 вересня 2025 року у медзакладі Дніпра від отриманих травм внаслідок влучання ворожого дрона.
У захисника залишилася мати, дружина, донька, онук та брат. Поховали захисника на місцевому кладовищі.
Андрій Горбачук народився 2 листопада 1981 року в селищі Квасилів, де закінчив місцеву загальноосвітню школу. Пізніше сім’я переїхала на Гощанщину, у село Франівка. Чоловік працював будівельником.У лютому 2024 року Андрія було призвано до війська за мобілізацією. Він ніс службу в тилових частинах. Воїн помер 26 вересня 2025 року на 43-му році життя.
Василь Рощик народився у селі Соломіївка Дубровицької громади. Односельці знали його як людину з «золотими руками» — завдяки його праці відновлювалася місцева церква та будувалася каплиця біля курган-могили в селі Кураш.Із травня 2023 року він проходив службу у складі 121-ї окремої бригади територіальної оборони. На жаль, 17 вересня 2025 року на Запорізькому напрямку 42-річний воїн загинув.
У захисника залишилися мама, дружина, донька та сестри.
Микола Новацький народився у Сарнах, працював у ПАТ АЕС «Рівнеобленерго». З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України: служив у складі 104-ї бригади ТрО «Поліські вовки», а з січня 2024 року став командиром відділення 117-ї окремої важкої механізованої бригади.28 січня 2024 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку зв’язок із захисником обірвався. Довгий час він вважався безвісти зниклим, але, на жаль, результати експертизи підтвердили його загибель.
У захисника залишилися мама, вітчим, брат та син.
Микола Зектер народився 23 серпня 1973 року і проживав у селі Полиці. У лавах ЗСУ служив на посаді стрілця-снайпера. На жаль, впродовж року рідні не мали жодної звістки про захисника. Лише нещодавно вдалося встановити, що солдат загинув 26 грудня 2024 року у Волноваському районі Донецької області внаслідок мінометного та кулеметного обстрілу ворога.У воїна залишились син та доньки, дружина і мати. Поховали військовослужбовця на місцевому кладовищі.
Вічна слава та шана захисникам України.
