На Рівненщині попрощалися із захисниками України: Василем Придатком та Анатолієм Синичкою з Березнівської громади, Олександром Юхимцем з Рівного, Михайлом Лебедевим із Шпанівської ТГ, Петром Сидоренком з Сарненщини, Дмитром Ткачем з Вараської громади та Іваном Макаровим з Дубенщини.
Василь Придаток народився 10 січня 1990 року в селі Голубне. Навчався у Голубнівській ЗОШ, а згодом — у Соснівському професійно-технічному училищі, де здобув професію муляра. У мирному житті працював на сезонних роботах. Солдат, оператор відділення управління мінометної батареї механізованого батальйону, захищав Україну з червня 2024 року. Побратими знали його під позивним «Маля». Загинув 1 лютого 2025 року на Донеччині. Тривалий час вважався зниклим безвісти. За зразкову військову службу та сумлінне виконання бойових завдань нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест». Поховали захисника на місцевому сільському кладовищі. У Василя залишились мама та брат.
Анатолій Сичик народився 8 грудня 1972 року в селі Моквин. Навчався у місцевій школі. У мирному житті, як і більшість односельців, працював на паперовій фабриці у рідному селі, а також на сезонних роботах. Солдат, інспектор прикордонної служби – начальник першої групи мінометів відділення вогневої підтримки, захищав Україну з листопада 2024 року. Помер 22 жовтня 2025 року після тривалого лікування від бойового поранення, отриманого під час служби. Поховали воїна у рідному селі. У Анатолія залишились мама та донька.
Олександр Юхимець народився 14 серпня 1990 року у Рівному. Навчався у місцевій 23-ій школі, згодом здобув вищу освіту у Національному університеті водного господарства і природокористування. Працював радіомеханіком в аварійно-рятувальному загоні ДСНС.Чоловік не служив в армії, але з початком повномасштабного вторгнення був готовий добровольцем приєднатися до захисту країни. Утім, довелося зачекати – до лав Збройних сил Олександра мобілізували лише за рік після цього.
За словами дружини Олександра, служба йому подобалася, він відчував свою важливість.
Чоловік ніколи не відмовляв у допомозі, мав багато друзів.
На жаль, 35-річний молодший сержант Олександр Юхимець загинув на полі бою 15 жовтня 2025 року у Донецькій області.
У нього залишилися батьки, п’ятеро сестер, брат, дружина і трирічний син.
Михайло Лебедев народився 13 листопада 1977 року у селі Конела Черкаської області. Закінчив місцеву школу, згодом пішов служити в армію.Працював на будівництві у Києві. Вже у столиці познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Невдовзі пара переїхала до Рівного. Чоловік любив писати вірші. Цікавився історією, археологією.
У 2015-му році під час антитерористичної операції Михайло добровольцем пішов захищати країну, приєднавшись до лав 54-ї ОМБр. Після другого поранення перевівся у службу охорони, однак продовжував виїжджати на лінію зіткнення.
Штаб-сержант Михайло Лебедев загинув 19 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.
У нього залишилися батьки, дружина та четверо дітей.
Петро Сидоренко мешкав у місті Дубровиця. До лав Збройних сил України воїн був мобілізований з першого дня повномасштабного вторгнення рф. Понад 3 роки захисник мужньо виконував всі поставлені перед ним бойові завдання.На жаль, 19 жовтня 2025 року військовослужбовець загинув в Запорізькій області.
Дмитро Ткач народився і виріс у Вараші, навчався у Вараському ліцеї №1.9 березня 2022 року він став до лав Збройних сил України, служив на посаді підсобного робітника інженерної роти.
На початку військової служби Дмитро отримав тяжке поранення, але після тривалої реабілітації повернувся до війська, щоб продовжити боротьбу за свободу та незалежність України.
За час служби зарекомендував себе як сумлінний, відповідальний і відданий своїй справі військовослужбовець. Виконував обов’язки відмінно, користувався повагою та авторитетом серед побратимів. 20 жовтня на пункті постійної дислокації у Черкаській області воїн помер.
Поховали Дмитра Ткача з військовими почестями на Алеї Героїв кладовища у селі Стара Рафалівка.
Іван Макаров народився 3 серпня 1976 року у селі Варковичі.Захисник навчався у Вербській школі-інтернаті, деякий час працював у Дубні на кондитерській фабриці.
Ставши до лав Збройних сил України, Іван до останнього подиху захищав Батьківщину і віддав за неї найцінніше – своє життя. Воїн вважався зниклим безвісти. За офіційними даними він загинув 18 грудня 2022 року під час оборонних дій в районі села Кліщіївка, що на Донеччині.
На майдані Незалежності Дубна 24 жовтня священники ПЦУ відслужили поминальну молитву. Після прощання траурна процесія вирушила до Свято-Миколаївського монастиря, де було звершено чин похорону воїна. Поховали Івана Макарова на Алеї Слави в Дубні.
Вічна слава і шана захисникам!Щирі співчуття рідним та близьким.
