На Рівненщині попрощалися з чотирма військовими: Анатолієм Федорчуком із Володимирецької громади, Леонідом Вакулічем із Локницької ТГ, рівнянином Юрієм Шевчуком та Павлом Діденком із Дубенщини.
Анатолій Федорчук народився 16 листопада 1980 року. Проживав у селі Довговоля Володимирецької громади. У 2010–2020 роках очолював Довговільську сільську раду, працюючи задля розвитку рідного краю. У Збройних силах України служив на посаді командира роти безпілотних авіаційних комплексів 1 механізованого батальйону, мав звання лейтенанта. Загинув 12 серпня 2025 року на Харківщині. Провести захисника в останню дорогу прийшли сотні жителів Володимирця, рідної Довговолі та побратими. Поховали військового у рідному селі.
Леонід Вакуліч народився 7 березня 1985 року. Проживав у селі Ніговищі Локницької громади. 13 липня 2024 року під час артилерійського обстрілу на Чернігівщині отримав важкі поранення. Понад рік тривав його тяжкий бій за життя. 21 серпня 2025 року у лікарні серце Леоніда зупинилося. Жителі Локницької та Зарічненської громад зі скорботою та пошаною провели захисника в останню земну дорогу.
Юрій Шевчук народився 4 червня 2000 року у Рівному. Навчався у школі № 27. Згодом закінчив магістратуру Національного університету водного господарства та природокористування за спеціальністю «Автоматизація, комп’ютерно-інтегровані процеси і робототехніка». Працював у компанії «Реноме». У липні 2023 року приєднався до лав Збройних сил України. Віддано служив, захищаючи рідну землю. 17 серпня 2025 року 25-річний старший солдат Сил спеціальних операцій Юрій Шевчук загинув під час виконання бойового завдання на Сумському напрямку. Поховали військовослужбовця на Алеї Героїв кладовища «Нове».
Павло Діденко народився у 1980 році. Проживав у селі Турковичі Тараканівської громади. До лав Збройних сил України вступив у 2014 році. Боєць вижив в Іловайському котлі, 10 днів провів в оточенні ворога. Перебував у найгарячіших точках АТО: у Дебальцевому, Пісках, під Маріуполем. Брав участь у визволенні Павлопільська, Сорокиного Донецької області та інших населених пунктів. У ЗСУ був головним сержантом 1-ї розвідувальної роти 130-го окремого розвідувального батальйону. Мав позивний “Звіробій”. Особливу славу він здобув, коли самостійно знищив 18 ворожих танків і склад з 20 тонами боєприпасів ворога, а за його голову окупанти призначили нагороду у десятки тисяч доларів.Неодноразово був поранений, але однаково повертався на передову. Нагороджений орденом «За мужність», орденом III ступеня «Слава і честь», медаллю «За військову службу Україні», медаллю «За участь в бою» та іншими відзнаками.
Загинув 9 липня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Поховали воїна на Алеї Слави кладовища у місті Дубно. У Павла залишилися дружина і троє дітей.
Щирі співчуття близьким та рідним. Світла пам’ять захисникам.
