На Рівненщині попрощалися та провели до місця вічного спочинку полеглих за Україну воїнів: Андрія Бабіка з Вараської громади, Леоніда Крупка з Дубровицької ТГ, рівнянина Юрія Гнесюка, Ігоря Демчука з Малолюбашанської громади, Андрія Жулавніка із Здолбунівської ТГ, Миколу Максимчука з Острожчини, Олега Лобача з Костопільської ТГ, Олега Гарбара із Дубенщини.
Андрій Бабік народився 29 січня 1982 року в Луцьку. Згодом разом із родиною переїхав до Вараша. В березні 2022 року добровільно долучився до лав Сил територіальної оборони ЗСУ. Служив бойовим медиком 104-ї окремої бригади територіальної оборони. Виконував бойові завдання на Бахмутському, Куп’янському напрямках та прикордонні Сумщини. За мужність та відданість військовому обов’язку був нагороджений медаллю «За оборону України», відзнакою «За сумлінну службу», командирською відзнакою 104-ї окремої бригади територіальної оборони, нагрудним знаком «Знак пошани» та медаллю «Честь. Слава. Держава». 28 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання у Сумській області молодший лейтенант Андрій Бабік загинув.
Леонід Крупко народився 29 квітня 2002 року. Проживав захисник у селі Сварицевичі на Сарненщині. З жовтня 2023 року чоловік боронив від ворога Україну. Був оператором радіолокаційного відділення. Тривалий час захисник вважався зниклим безвісти. 31 жовтня 2026 року в Дубровицькій громаді повідомили, що життя воїна обірвалося 16 квітня 2025 року.
Юрій Гнесюк народився 7 травня 1987 року у Корці, усе життя прожив у Рівному. У січні 2025 року чоловік приєднався до лав Збройних Сил України. Спочатку воїн проходив військове навчання, пізніше служив на Сумському напрямку. 4 квітня 2025 року військовослужбовець зник безвісти під час виконання бойового завдання в курській області. Згодом підтвердилася загибель захисника та його особу вдалося встановити за результатами ДНК-експертизи.
Ігор Демчук народився 23 серпня 1981 року на Костопільщині. 30 січня 2023 року чоловік приєднався до лав Збройних Сил України, добровільно ставши на захист Батьківщини. 29 березня 2024 року воїн загинув під час виконання бойового завдання у Донецькій області. Тривалий час захисник вважався зниклим безвісти.
Андрій Жулавнік народився 20 серпня 1987 року у місті Костопіль, пізніше проживав у селі Новомильськ на Здолбунівщині. У квітні 2024 року чоловік став на захист України. Пройшовши навчання, ніс службу в 68-й окремій аеромобільній бригаді ім. Олекси Довбуша. Тривалий час військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Через два з половиною роки підтвердилося, що воїн загинув 29 травня 2024 року на Донеччині.
Микола Максимчук народився 5 січня 1970 року у селі Почапки, пізніше проживав у селі Оженин. Служив воїн у званні сержанта на посаді старшого стрільця відділення охорони. На жаль, під час проходження військової служби військовослужбовець захворів. Попри лікування, 24 жовтня 2026 року його серце зупинилося у медзакладі Дніпропетровської області.
Олег Лобач народився 4 червня 1978 року у селі Велика Любаша на Костопільщині. У березні 2025 року чоловік став на службу. Пройшов навчання на гранатометника і був зарахований стрільцем-снайпером штурмового відділення. Служив на Харківщині, Сумщині, Донеччині. З 11 вересня 2025 року чоловік вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання у Покровському районі Донецької області. ДНК-експертиза підтвердила, що захисник загинув.
Олег Гарбар народився 3 січня 1978 року, проживав у селі Підлозці на Дубенщині. Захисник гідно ніс службу у війську, залишаючись вірним присязі та рідній Україні. Військовослужбовець був демобілізований у зв’язку з важкою хворобою. На жаль, серце воїна зупинилося 31 жовтня 2026 року.
Розділяємо невимовний біль непоправної втрати та схиляємо голови у скорботі разом із родинами воїнів. Вічна пам’ять і слава захисникам України.
