На Рівненщині віддали останню шану п’ятьом полеглим військовослужбовцям – Михайлу Прокопчуку з Острозької громади, Сергію Бабичу з Костопільської ТГ, Сергію Самкевичу із Зорянської громади, Володимиру Булаці із Сарненщини та Григорію Кутику із Дубенщини.
Михайло Прокопчук народився 1983 року в Острозі. 8 липня 2025 року воїн загинув внаслідок отриманих поранень під час виконання бойового завдання в Покровському районі Донецької області. Його відвага, жертовність і незламний дух назавжди залишаться в пам’яті людей. Поховали військовослужбовця на місцевому кладовищі.
Сергій Бабич народився 26 червня 1984 року на Здолбунівщині та згодом родина переїхала у Костопіль. Сергій навчався у школі № 5, після закінчення працював водієм. У листопаді 2023 року захисник приєднався до лав Збройних сил України. Спочатку пройшов навчання на полігоні та після кількаденної відпустки вирушив на Запорізький напрямок фронту у складі гірсько-штурмової бригади, служив водієм гірсько-штурмового взводу.За час служби мав поранення, лікувався та повернувся у стрій.
9 липня 2025 солдат Сергій Бабич загинув внаслідок удару ворожого дрона на Запоріжжі. У нього залишилися двоє дітей, батьки та двоє братів.
Поховали воїна на кладовищі «Нове» у Костополі.
Сергій Самкевич народився 2 серпня 1984 року у селі Голишів. Навчався у місцевій загальноосвітній школі, після чого здобув професію тракториста у Клеванському професійно-технічному училищі. Працював трактористом у колгоспі села Зоря, згодом – у Новоставському лісництві.12 квітня 2023 року приєднався до лав Збройних сил України. Після проходження військової підготовки у Великій Британії приступив до виконання бойових завдань на фронті.
Сергій тривалий період часу вважався зниклим безвісти. Після проведення ідентифікації стало відомо, що воїн загинув 31 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на території Донецької області.
Володимир Булак проживав у місті Дубровиця. У лавах Збройних сил України воїн мав звання старшого сержанта. Тривалий час Володимир вважався зниклим безвісти. Проте, хорошої звістки для робини так і не надійшло. Підтвердилося, що 14 березня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку воїн загинув.
Григорій Кутик народився 17 травня 1977 року. Був жителем села Білогородка Вербської тергромади. До лав Збройних сил України долучився у 2022 році.На жаль, після перенесеного важкого поранення й тривалого лікування 11 липня 2025 року серце захисника зупинилося.
З воїном попрощались у рідному селі, після того у Свято-Лукинському храмі Православної церкви України с. Білогородка. Полеглого захисника поховали в рідній землі на місцевому кладовищі. Воїну назавжди 48…
Світла пам’ять військовослужбовцям…Щирі співчуття родинам та близьким загиблих воїнів.
Вічна слава захисникам!Схиляємо голови у скорботі!
