Електронний архів українського визвольного руху поповнився колекцією документів про останнього Головного командира УПА Василя Кука. Цими днями минає річниця відомого бою під Гурбами — найбільшого збройного зіткнення військ НКВД та повстанців з участю відділів УПА-Південь, командиром якої був Василь Кук
До річниці найбільшого бою УПА під Гурбами Електронний архів українського визвольного рухуavr.org.ua оприлюднив документи до історії Василя Кука. Колекція містить світлини з різних періодів життя командира, особисті документи, зокрема свідоцтво про хрещення, особову картку Люблінського університету, диплом історичного факультету Київського державного університету, трудову книжку тощо.
Основу колекції становлять документи з архіву Василя Кука, який був переданий згідно з його заповітом у 2007 році у Центр досліджень визвольного руху. Тоді історики отримали приватний архів командира обсягом 2,5 тонни. На даний момент завершується оцифровування цього унікального джерельного комплексу.
«Вперше оприлюднюються листи Василя Кука до його дружини Уляни Крюченко. Також цікавими є рукописи наукових статей та фрагмент нарису “Історії ОУН”, написаного Василем Куком у підпіллі у 1954 році, нотатки генеалогічних досліджень про його родину. Особливу цінність становлять звіти про найбільший в історії УПА бій під Гурбами у квітні 1944 року, де повстанські сили УПА-Південь очолював Василь Кук. Зокрема, документи містять карти бою та Бущанського прориву», — розповів керівник архіву Центру досліджень визвольного руху Сергій Погорельчук.
У колекції — спогади Кука, записані дослідниками Григорієм Дем’яном та Дмитром Куделею, листи до інших керівників підпілля та накази Кука як Головного командира УПА.
Цікавим та важливим для розуміння особистості Василя Кука є розміщена в Е-архіві доповідна записка голови КГБ при Раді міністрів УРСР Віталія Федорчука на ім’я першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького, датована 1973 роком, в якій описується небезпечна діяльність Василя Кука. «Через двадцять років після арешту “Лемеша”, коли головними супротивниками чекістів уже давно були дисиденти, а не повстанці, керівник КГБ України писав про нього як про “найбільш небезпечну особистість у націоналістичному середовищі”», — пише дослідник біографії Кука Володимир В’ятрович.
«Колекція є цілісним комплексом документів, які допоможуть дослідникам у вивченні біографії Василя Кука. Це перша тематична підбірка документів, сформована на основі різних фондів та архівів. Команда Електронного архіву визвольного руху планує періодично готувати такі підбірки для зручності колег”, — говорить керівник проекту Андрій Когут.
Нагадаємо, що відкритий у березні Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом Центру досліджень визвольного руху, Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею «Тюрма на Лонцького». Сьогодні в Е-архіві доступні копії 10 184 документів.
Переглянути колекцію документів можна за посиланням: http://avr.org.ua/index.php/ROZDILY_RES?idUpCat=278
Василь Кук (псевдо: «Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Ле», «Медвідь») (1913—2007) — Головний командир Української повстанської армії, голова Проводу Організації українських націоналістів, голова Генерального секретаріату Української головної визвольної ради, генерал-хорунжий та кавалер Золотого хреста заслуги. Він першим з ОУН ще 1937 року пішов у підпілля і залишався останнім командиром Української повстанської армії до 1954 року.
У квітні 1944 року відбувся найбільший бій в історії УПА під Гурбами (на півдні Здолбунівського району Рівненської області) з участю відділів УПА-Південь, командиром якої був Василь Кук. Близько 5 тисячам повстанців протистояло 30 тисяч вояків НКВД, проте повстанцям удалося прорвати оточення.
Прес-центр Центру досліджень визвольного руху
