Саша Ур був етнічним угорцем, ЄДИНИМ зі свого прикордонного закарпатського села, хто пішов воювати. Він розказував, що бачив Євросоюз з вікна, що односельці їхали на заробітки, а на нього часто дивились як на психа, що вибрав армію, а не шпатель. В його селі, він казав, чоловік 10 знали українську, а він нею говорив бездоганно. “Треба ж комусь воювати, не всім же за кордон їздити” і “я українець” казав Саша в інтерв ю. Він не боявся війни, але страшно боявся камери і кілька разів просив відпустити його і нічого не питати ))
Він не вмів пафосно говорити, він просто вибрав автомат і окоп замість угорського паспорта. а після інтерв ю він розказував як скучив за донечкою, що скоро вона почне говорити і як він хоче бачити, як вона росте, а він постійно далеко. Як сумує за дружиною. Вчора Саші не стало. Снайпер. Дякую, що захищав мене. Дякую, що таки переборов страх перед камерою і подарував мені честь бути знайомою з тобою. Хлопці помстяться за тебе, я впевнена.
