24-26 листопада, в дні, коли Україна вшановувала пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років, у Києві відбулася спільна конференція членів Європейської платформи пам’яті та сумління (Platform of European Memory and Conscience). Її учасники вперше офіційно взяли участь у вшануванні пам’яті жертв геноциду українців.
Європейська платформа пам’яті та сумління – це міжнародна мережа, яка діє з 2011 року. Вона створена для дослідження злочинів тоталітарних режимів у Європі в ХХ столітті й поширення інформації про них, щоб не допустити повернення до тоталітарних практик.
Наразі до мережі входить понад 50 організацій із 13-ти країн Європейського Союзу, Молдови, України, Ісландії, Албанії, США, Канади. Від України членами Платформи є Український інститут національної пам’яті, Меджліс кримськотатарського народу, Центр дослідження визвольного руху, Національний музей “Меморіал жертв Голодомору”. Під час триденного засідання у Києві новими членами організації стали Фонд збереження історії Майдану (Україна), Інститут демократії, медіа й культури (Албанія), Асоціація “Сліди пам’яті” (Traces of Memory) (Чехія), Інститут національної пам’яті Словаччини, Центр дослідження тоталітаризму імені Вітольда Пілецького (Польща).
Основна тема київського засідання Європейської платформи пам’яті та сумління – декомунізація у країнах Східної Європи й засудження злочинів комуністичного режиму.
Відтак, президент організації Горан Ліндблад взяв участь у прес-конференції “Від політичного до юридичного засудження комунізму”. Два роки тому Європейська платформа пам’яті та сумління започаткувала проект Justice 2.0. Його ідея в тому, щоб притягти до юридичної відповідальності винних у злочинах комуністичного тоталітарного режиму, використовуючи наявну законодавчу базу.
“Звичайно, ми не можемо засудити всіх. Але якщо ми засудимо хоча б кількох, це пошле дуже важливий сигнал суспільству, – зазначив Горан Ліндблад. – Так само, коли ми привертаємо увагу суспільства до подібних справ, нам стає набагато легше говорити про інші злочини комуністичних режимів”.
Організації-учасники Європейської платформи пам’яті та сумління домовилися у 2017-2018 роках створити окремі он-лайн ресурси, на яких будуть зазначені всі відомі місця масових поховань жертв тоталітаризму в Європі та радянські табори для політичних в’язнів. У 2017 році у Франції вібудеться велика міжнародна конференція на тему 100-річчя становлення більшовицької влади. Її куратором обрали відомого історика Стефана Куртуа.
Відкриваючи серію воркшопів, перший заступник голови Українського інституту національної пам’яті Аліна Шпак і заступник директора Музею Варшавського повстання Павел Укєльський поділилися досвідом відходу від радянської тоталітарної спадщини.
“Те, що Україна юридично не засудила злочини комунізму, що в Україні жоден ініціатор чи виконавець цих злочинів не був покараний, призвело до повернення злочинних тоталітарних методів у 2013-2014-му, – зазначила Аліна Шпак на початку свого виступу. – Засудження злочинів комуністичного режиму має для нас важливе значення також тому, що Росія сьогодні вдається до тих же методів, зокрема, у війні на сході України”.
Із 2015 року, в ході декомунізації, Україна повністю відкрила доступ до архівів радянської служби безпеки – КҐБ, прирівняла злочини нацистського й комуністичного режимів в Україні, а також заборонила пропаганду їхньої символіки у публічному просторі. Перший заступник голови УІНП детально розповіла, яка саме символіка є забороненою (дивіться інфографіку за лінком), а також наголосила, що заборона стосується саме публічного простору й не втручається в приватне життя окремих осіб. Декомунізаційне законодавство також забороняє людям, що мали досвід служби в радянському КҐБ, займати державні посади в Україні.
1 вересня 2016 року у Польщі вступив у дію закон, який забороняє пропаганду комунізму й інших тоталітарних систем у назвах будівель та інших об’єктів публічного простору.
Заступник директора Музею Варшавського повстання Павел Укєльський розповів, що залишилося реалізувати на шляху до очищення публічного простору країни від комуністичної символіки. Зокрема, в Польщі все ще залишається близько двох сотень радянських монументів, які, як і в Україні, планують перемістити до спеціально створеного парку. А також залишається перейменувати понад півтори тисячі вулиць. За словами доктора Укєльського, втілюючи декомунізацію, Польща зіткнулася зі спротивом консервативної частини населення, браком політичної волі й підтримки центру, а також ініціативи на місцях.
Меджліс кримськотатарського народу представив на конференції його очільник Рефат Чубаров. Він звернув увагу присутніх на проблему повернення історичних назв топонімам Криму поза процесом декомунізації. Пан Чубаров зазначив, що на півострові близько півтори тисячі топонімів було перейменовано після депортації кримських татар у 1944 році. Таким чином здійснювалася політика знищення етнічної культури й привнесення іншої.
На конференції також презентували настільну гру-стратегію “Через залізну завісу”.
У рамках триденного перебування в Києві учасники Європейської платформи пам’яті та сумління зустрілися з українськими політиками – Миколою Княжицьким, головою Комітету закордонних справ Верховної Ради Ганною Гопко, Міністром культури Євгеном Нищуком; відвідали Софію Київську, Майдан, Національний музей історії України у Другій світовій війні, “Мистецький Арсенал” і Меморіал жертв Голодомору.
