В Українському інституті національної пам’яті прокоментували рішення про «геноцид».
22 липня Сейм Польщі проголосував за резолюцію «Про встановлення 11 липня Днем пам’яті поляків, жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА», якою кваліфікував польсько-український воєнний конфлікт часів Другої світовій війни як геноцид вчинений українцями супроти поляків.
Рішення польського парламенту стало неприємним, але закономірним результатом наростаючої антиукраїнської істерії та небажання розібратися з важкою історією в Польщі, яку провокують політичні сили, зокрема представлені в Сеймі. Насправді воно не має нічого спільного із вшануванням пам’яті загиблих, а є лише інструменталізацією минулого конфлікту для здобуття політичних дивідендів сьогодні.
Так нинішню резолюцію Сейму оцінюють в Українському інституті національної пам’яті.
Голова Інституту Володимир В’ятрович висловив жаль з приводу того, що цим рішенням Сейму не завершиться антиукраїнська хвиля, яка вже кілька місяців наростає у Польщі – на осінь там запланована прем’єра пропагандистського фільму «Волинь», який лише посилить однобоке уявлення про польсько-український конфлікт в минулій війні. «Сумно, що польському політикуму забракло розумних і відважних (жодного проти і лише 10 утрималося під час голосування), здатних зупинити нікому не потрібні політичні суперечки довкола минулого, що відбуваються на тлі наростаючої воєнної загрози зі Сходу», – сказав він.
«Мені не соромно за українців в цій дискусії – і громадські, і політичні діячі працювали практично в унісон для того, щоб пам’ять про минулий конфлікт не стала джерелом нового. Запропонована вкотре українцями формула «пробачаємо і просимо вибачення» насправді є єдиним можливим форматом загоєння ран минулого. Але цього разу простягнута українцями рука зависла в повітрі», – зауважив Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
Ухвала Сейму значною мірою перекреслює дотеперішні напрацювання польсько-українського діалогу, але це не означає, що від цього він стає менш потрібним, – переконана українська сторона.
Також Володимир В’ятрович сподівається, що попри зміни в польській політиці і завдяки зусиллям Інституту національної пам’яті, започаткований минулого року діалог істориків у форматі Українсько-польського форуму буде продовжено. «Цей діалог зможе не тільки допомогти зрозуміти минулий конфлікт, але й уникнути помилок наших предків, – говорить український історик. – Певен, що докладна праця істориків, в тому числі і з нововідкритими в Україні архівними матеріалами, з кожним разом лише доводитиме абсурдність цього політичного рішення зокрема і писання історії в парламентах загалом».
Нагадаємо, що у 1942—1947 роках точилася Друга польсько-українська війна, яка розгорнулася в рамках Другої світової війни. Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщину, Волинь, Галичину), на яких українці хотіли створити власну державу, а поляки бажали відновлення довоєнних кордонів. Проте питання кордонів вирішилося після Другої світової без участі українців і поляків, після чого комуністична влада Радянського Союзу та Польщі насильно змінила етнічну конфігурацію західноукраїнських та східнопольських територій.
Прес-служба Українського інституту національної пам’яті
