У межах виконання закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» розпорядженням в. о. Зіньківського міського голови Олександра Прокопенка за № 36-ОД перейменовано 73 назви вулиць у Зінькові та селах Шилівка, Шенгаріївка, Троянівка, Тарасівка, Сулими, Ступки, Соколівщина, Свічкарівщина, Проценки, Пірки, Пишненки, Новоселівка, Миколаївка, Макухи, Лютенські Будища, Княжева Слобода, Кирило-Ганнівка, Загнурівка, Довжик, Дейкалівка, Дамаска, Власівка, Артелярщина, Бірки, Високе, Бобрівник, Велика Павлівка та Василе-Устимівка. Про це повідомили у Полтавському офісі Українського інституту національної пам’яті (УІНП).
Герої ЗСУ у назвах вулиць Зіньківського краю
Топонімічну мапу Зінькова очистили від імені Тимошенка. «Відповідно до Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» необхідно перейменовувати назви, присвячені особам, які обіймали керівні посади в збройних формуваннях Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки, Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Російської Федерації, територіальних утворень, адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі невизнаних, що створювалися під час реалізації російської імперської політики на окупованих, анексованих чи в інший спосіб зайнятих Російською державою, Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою, Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою, Союзом Радянських Соціалістичних Республік. Сємьон Тімошенка – радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу, комісар оборони СРСР, голова Ставки Верховного Головнокомандування РСЧА, член ЦК КПУ в 1937—1940 роках. Член Політичного бюро ЦК КПУ в червні 1938 — травні 1940 року», – розповіли у Полтавському офісі УІНП.
Тож цю вулицю назвали на пошану земляка, який героїчно захищав Україну від росіян Вадима Харченка. Народився 22 серпня 1968 року у місті Зіньків. У 1985 році закінчив Зіньківську середню школу №1. З 1986 по 1988 роки проходив службу у лавах армії. Навчався у Полтавському професійно-технічному училищі, де здобув професію бурильника. Понад 20 років працював помічником бурильника на бурових. На 4 день повномасштабного російського воєнного вторгнення на територію України добровольцем долучився до Збройних Сил України. Служив оператором групи спеціального призначення №1 роти спеціального призначення №1 тактичної групи №3. 5 серпня 2022 року в районі н.п. Мар’їнка Донецької області, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, боєць отримав осколкове поранення, майже місяць перебував у київському шпиталі.
Вулицю і провулки Першотравневі у Зінькові та у селі Довжик перейменувала на пошану легендарного бійця протитанкового дивізіону ЗСУ Сергія Міщенка, на рахунку якого 35 одиниць знищеної техніки російського ворога. Народився 21 травня 1974 року у м. Зіньків. Його діди також були військовими, родина мала козацьке походження. Закінчив Проценківську середню школу, з 1991 по 1993 роки проходив службу у Національній гвардії України у Кривому Розі. За освітою – юрист. Після служби в лавах армії деякий час працював у Опішнянському підрозділі міліції. Згодом зайнявся підприємницькою діяльністю у ремонтно-будівельній сфері разом із рідним братом, мав власну бригаду будівельників. Головний сержант з позивним «Бугор» воював з перших днів повномасштабної війни. Бив ворога у боях за Київ, Бучу та Ірпінь на Київщині, під Барвінковим, Вірнопіллям, Бражківкою Ізюмського району на Харківщині. Служив головним сержантом – командиром 1 вiддiлення 3 взводу протитанкових ракетних комплексів у 87 протитанковому дивізіоні 45 окремої артилерійської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ ЗСУ. Побратими його називали «винищувачем танків»: на рахунку Сергія Міщенка 35 одиниць знищеної ворожої техніки, 7 з них, зокрема й 4 ворожі танки, воїн ліквідував впродовж одного бою; установив рекорд дальності пострілу з «Джавеліна» на 5,5 км з точним попаданням у ціль!!! У липні 2022 нагороджений відзнакою «Хрест бойових заслуг».
Поліг 1 грудня 2022 року в населеному пункті Ковалівка Сватівського району на Луганщині. Став повним кавалером ордена «За мужність». Герой України (2023, посмертно) з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.
У селі Бірки вул. Гагаріна перейменували на честь земляка – молодшого сержанта, командира протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 1 десантно-штурмової роти Сергія Чирки. Він народився у 2002 році в селі Бірки, закінчив 11 класів Бірківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Навчався у професійному аграрному ліцеї с. Веприк Гадяцького району. У 2020 році у лавах Збройних Сил України став на захист України. Молодший сержант Сергій Чирка був командиром протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 1 десантно-штурмової роти. Поліг 3 серпня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу поблизу Богородичного на Донеччині. «Пригадують, що улюбленими предметами Сергія були фізична культура та трудове навчання. Хлопець мав чимало друзів. Дуже любив собак, навіть, коли був у відпустці, привіз додому із фронту маленьке врятоване цуценя. На превеликий жаль, у розквіті сил обірвалося зовсім молоде життя. Сергію назавжди залишиться 20», – написали у громаді, коли воїн загинув. У пам’ять про юного захисника в його рідних Бірках висадили фруктовий сад та встановили меморіальну дошку.
У селі Пишненки вулицю російського космонавта Комарова прибрали з топонімії, натомість у новій назві увічнили земляка-Михайла Зезекала. Народився у 1995 році у Пишненках. Був гарним спортсменом та неодноразовим переможцем спартакіад з легкої атлетики, футболу та волейболу. Потім навчання в училищах Полтави на водія та будівельника, робота у рідному селі. До лав ЗСУ Михайло долучився відразу після початку повномасштабного вторгнення московитів. Служив у протитанковому відділенні взводу вогневої підтримки аеромобільного батальйону ЗСУ. Мав контузії і поранення. Після лікування на фронт. Друге поранення, госпіталь і знову воювати. Говорив рідним і друзям: “Хто, окрім нас?”. Поліг 13 квітня 2023-го року під час виконання бойового завдання поблизу села Діброва Луганської області.
Нові назви в старостинських округах Зіньківської громади
У селах Василе-Устимівка і Тарасівка вул. Гагаріна перейменували на Європейську. Нова назва символізує європейський вектор розвитку України.
У селі Власівка вул комсомолки Лізи Чайкіної – на Лесі Українки, видатної поетки, драматургині, перекладачки і громадської діячки Лариси Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем Леся Українка.
За ініціативи представника УІНП в Полтавській області Олега Пустовгара у селі Кирило-Ганнівка вул.40-років Перемоги перейменували на Української Перемогп. «Вигнання з України гітлерівського націонал-соціалістичного злочинного режиму і натомість повернення не менш злочинного російського комуністичного (перемога Колими над Бухенвальдом) не стало перемогою для українського народу, а насправді лише заміною одних окупантів на інших. Поразкою, а не перемогою є те, що у 1944 році сталінський режим депортував з Криму весь кримсько-татарський народ, а у 1946 році влаштував українцям новий голодомор і репресії. Справжня перемога для України настала після розвалу СРСР й падіння комуністичного режиму з 24 серпня 1991 року, коли було відновлено незалежність. А остаточна Українська перемога станеться після російсько-української народної війни за незалежність.», – пояснив ініціативу Пустовгар. Також на його пропозицію і задля актуалізації релігійно-історичних сторінок села вул. Першотравнева отримала християнську назву Свято-Троїцька, оскільки у Кирило-Ганнівці існувала православна Свято-Троїцька церква.
З ініціативи воїна ЗСУ і знаного історика, журналіста і публіциста Вахтанга Кіпіані та Олега Пустовгара вулиці Гагаріна отримали «пісенні» назви: у селі Макухи – Червоної Рути, на прославлення відомої пісні Івасюка, яка стала народною, а у с. Соколівщина – на Червоної Калини, стрілецької пісні, яка стала одним із музичних символів війни України за незалежність від держави-агресора росії.
За ініціативи Олега Пустовгара у селі Проценки вул. Пушкіна названо на честь видатного українського поета-страдника. рідкісного таланту, який обрав долю борця Василя Стуса. Із 47-ми років життя 13 провів у російсько-комуністичних слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті. Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. Часто потрапляв до карцеру. Оголошував голодування на знак протесту проти жорстокого поводження з ув’язненими. Після другого арешту адвокатом Василя Стуса було призначено Віктора Медведчука, який без згоди на те обвинуваченого на судовому засіданні визнав його «провину». Тоді Стуса засудили до 10 років примусових робіт і 5 років заслання.
Очистили топонімію громади від імені російсько-комуністичного військового злочинця Ніколая Ватутіна: у Зінькові цю вулицю назвали Свободи. У селі Високе вул. Першотравневу, а у с. Власівка Ватутіна перейменували на Козацька. Розпрощалися із культом члена ЦК ВЛКСМ, російського космонавта Гагаріна: у Зінькові відповідний провулок перейменували на Волонтерський, у Лютенських Будищах вулицю – на Соборна, у Миколаївці на Українська. У Зінькові вул. генерал-майора армії СРСР Толбухіна, а у селі Новоселівці Гагаріна – на Незалежності. У місті Зіньків вул. більшовика Погрібняка, у селі Ступки Першотравневу –перейменували на Героїв України. Ці назви символізують свободолюбні, незалежницькі устремління українців, їх участь у волонтерстві на підтримку ЗСУ, єднання нації, її соборність в боротьбі проти хижих московських орд й пошановують полеглих воїнів, які віддали найдорожче — життя, оберігаючи від рашизму рідну українську землю.
Полтавський офіс УІНП
