Зазначимо відразу: мова піде про село на Гуцульщині, а не в Долинському районі чи бува одноіменне містечко у Львівській області. 14 жовтня далекого вже 1947-го року ‒ на Покрову ‒ в цьому селі відбулася масова депортація до Сибіру і в Казахстан «ворогів народу» (радянського ясна річ) ‒ тих родин, представники котрих були учасниками боротьби у лавах збройного підпілля, тобто революційної ОУН чи УПА.
…В родині Федора і Гафії Гуменюків таких було двоє: син Іван (псевдо «Лис») та дочка Марія (псевдо «Калина»); вони, щоправда, були заарештовані ще 1945-го року і засуджені на 10 + 5 років позбавлення громадянських прав та відбували покарання відповідно у Воркуті і поселенні Кочмис (неподалік Воркути). Іван був референтом ОУН Косівського району, а Марія ‒ зв՚язкова УПА. Родичі «Лиса» і «Калини» мали відчуття, що їх можуть депортувати і завбачливо уникали ночувати вдома; «перебивались» як то кажуть по сусідах чи на «зимарках». Однак напередодні свята Покрови випав сніг «по груди» ‒ господар вважав, що в таку негоду ніяка висилка не відбудеться і побажав ночувати вдома ‒ тим паче що мав гарячку і почувався нездоровим. Як же він помилявся!..
Вдосвіта родину брутально підняли з постелі і наказали збиратися, на що відвели 30-40 хвилин. Офіцер, що керував операцією, на запитання Федора куди і нащо, єхидно відповів: «Поближе к солнцу!». Тоді господар зауважив, що в нього ‒ гарячка і він почувається нездоровим, на що пролунало: «Хватит тебе жить, старик!»
…Їх повели невлежаними сніговими заметами; кошеня супроводжувало процесію і жалібно м՚явчало, аж поки не «втопилося» в снігах ‒ його скелетик знайшли навесні. Пересильний пункт облаштували в… сільській школі (!!), де потримали близько доби ‒ очікували, коли прибудуть решта ‒ орієнтовно 15 сімей. Не оминула зла недоля ні дітей (включаючи грудних), ні старих ‒ така ось була «гуманна» радянська влада…
Гуменюків «по рознарядці» завезли поблизу Караганди ‒ крім Гафії та Федора, там був неповнолітній Дмитро. Його батько помер на засланні ‒ в грудні того ж таки 1947-го; могилу, яку насипали в пісках, зимові буревії зрівняли так, що сліду, де Федір похований, віднайти було неможливо.
Гуменюк Марію-«Калину» згодом запроторили до Норильська, де вона і померла ‒ орієнтовно в 1951 р.
На відзначення 74-ї річниці депортації родини Гуменюків (Федора, Гафії та Дмитра), а також 70-річчя з дня загибелі в Норильську Гуменюк Марії-«Калини», з ініціативи внучки Луканюк Ганни Петрівни (Нусі) та двох її синів ‒ Петра і Володимира, в Яворові відбулася панахида на могилі Гафії Гуменюк, яка повернулася із заслання наприкінці 50-х років; її відправив сільський парох отець Василь (ПЦУ).
…На хресті, встановленому на могилі Гафії, тепер також поміщені портрети її чоловіка Федора та дочки Марії ‒ перший, як відомо, заритий в казахських пісках (язик не повертається написати «похований»!), а друга закинута в шахту під горою Шмідта (Норильськ) ‒ про це автору рядків повідомила п.Дарія Кошак-«Христя».
На панахиді зі словами подяки отцю-пароху від імені присутніх виступив Володимир Луканюк.
Василь Павлів
