За ініціативи Українського інституту національної пам’яті у селі Лазірки Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області відбулися пам’ятні зібрання з нагоди 90-річчя від дня народження поета-шістдесятника Володимира Підпалого.
Почесні гості та ініціатори дійств – ветеран російсько-української Війни за Незалежність, голова Полтавської обласної організації громадської організації «Захист держави» Петро Ворона, представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар та очільниця Міжнародного центру української мови при Полтавському національному педагогічному університеті, кандидатка філологічних наук Віра Мелешко поклали квіти до меморіальної дошки Володимиру Підпалому. Вона розташована на фасаді Лазірківської школи, де у 1950–1953 роках навчався майбутній поет і яка вже 16 років носить ім’я земляка. Рішенню увічнити пам’ять у назві школи передувала тривала боротьба: мешканці Лазірок домагалися права назвати заклад іменем Володимира Підпалого і зрештою перемогли навіть спротив у часи проросійського режиму Януковича, адже усвідомлювали наскільки важливо берегти власну історію. До речі, у фоє школи її учні та вчителі створили стіну поетичного настрою (Interactive Wall), де кожен охочий писав свої улюблені поетичні рядки авторства Підпалого. А ще Лазірківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені В.О.Підпалого Новооржицької селищної ради влаштувала конкурс та виставку дитячого малюнка на честь знакового шістедесятника « Бо світ – це казка, повна див».
Продовжилися заходи у Лазірківському будинку культури, де зусиллями відділу культури Новооржицької громади влаштували просвітницьке зібрання «Усе мине, а пам’ять не минає». За ініціативи Українського інституту національної пам’яті та згідно із парламентською Постановою 90-річчя від дня народження письменника Підпалого цього року відзначають на державному рівні. На цьому наголосив Олег Пустовгар. У своїй промові говорив і про зміцнення української ідентичності в умовах сучасної боротьби за незалежність: «Чимало дослідників переконані, що поета Підпалого отруїли радіоактивними матеріалами співробітники КДБ в рамках операції «Блок», спрямованої ворожим кремлівським режимом проти шістдесятників. До цього акту комуністичного терору причетне КДБ. Виступ Івана Драча похороні Підпалого, у якому натякав на злочин, став підставою для розпорядження першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького поширити для ознайомлення «під підпис» усім членам ЦК закриту інформаційну довідку про обставини вбивства. Як бачимо, методи боротьби проти української ідентичності, застосовані кагебістами-комуністами у часи совєтської росії/СРСР, практикуються ворогами і дотепер, адже кривавий російський диктатор путін є вихідцем із тої ж тоталітарної системи КДБ-ФСБ». До речі, за поданням Олега Пустовгара як представника УІНП та згідно з розпорядженням ОВА у липні 2024 року в межах виконання деколонізаційного закону Підпалого увічнено у назві одної із вулиць села Лазірки.
У вітальному слові селищний голова Новооржицької громади Анатолій Тітенко зауважив: нині важливо пам’ятати тих, хто зберігав і відстоював українське слово в часи СРСР, коли це було небезпечно та переслідувалося системою.
Петро Ворона розповів, як свого часу разом із дружиною поета Нілою опікувався виданням книги Володимира Підпалого. Тоді це вимагало значних зусиль — пошуку видавця, коштів та підтримки, адже українське слово тривалий час перебувало під тиском ворожого комуністичного режиму. Ворона згадав, що Підпалий мав приязні стосунки із Ліною Костенко та іншими шістдесятниками, і саме за відданість українській культурі його переслідував комуністичний режим.
Про унікальність творчості поета говорила Віра Мелешко. Подарувала школі села Лазірки примірник журналу «Рідний край», де опубліковано літературознавчі дослідження про митця. Наголосила, що Володимира Підпалого називали «тихим» шістдесятником, однак у цій тиші звучала глибока любов до рідної землі та українського слова. Говорила про складники формування україноцентричного світогляду ювіляра й національні автентичні коди його лірики.
Особливу атмосферу просвітницькому зібранню «Усе мине, а пам’ять не минає» створювали показ уривків із документального фільму телеканалу «Культура» про Володимира Підпалого https://klio.dp.ua/Home/View/359 та декламування його віршів. Це стало символічним зв’язком поколінь та свідченням того, що національні пам’ять і культура єднають українців.
Довідково. Народився 9 травня 1936 року в селі Лазірки (нині Нововоржицька громада Лубенського району Полтавської області). Належав до покоління українських митців-шістдесятників. Дитинство припало на роки Другої світової війни. Освіту здобував у Величанській семирічці, у Лазірківській середній школі й на філологічному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка. Працював редактором у провідних київських видавництвах. Літературний дебют припадає на початок 1960-х років. Перша збірка «Зелена гілка» (1963) засвідчила появу самобутнього поетичного голосу. З 1967 року Володимир Підпалий був членом Спілки письменників України. Належав до поетів-ліриків, яку на початку 70-х років «задушила» комуністична цензура, звинувачуючи у «безідейності»; витримав постійний тиск і виклики на «профілактичні» бесіди в КДБ. У творах відчутний діалог із українською культурною традицією – насамперед із постатями Григорія Сковороди та Тараса Шевченка. У багатьох віршах живе рідного краю, серед них – «Зірка», «Осінній сон», «Пам’яті матері», «Вечірнє», цикл «Григорій Сковорода» та інші. Помер після терористичного акту КГБ (отруєння радіоактивним матеріалом) 24 листопада 1973 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
Представництво УІНП в Полтаві
