2 вересня у Львові попрощалися з Андрієм Парубієм, колишнім Головою Верховної Ради України, народним депутатом України та громадським діячем, якого вбили 30 серпня у Львові.
Напередодні в Архикатедральному Соборі святого Юра відбувся парастас, а 2 вересня у храмі відслужили чин похорону, який очолив митрополит Філадельфійський УГКЦ Борис Ґудзяк. Віддати шану загиблому прийшли тисячі людей: рідні, колеги, друзі, однопартійці, відомі політики, народні депутати різних скликань, громадські діячі та прості львів’яни.
Опісля на площі Ринок відбулася загальноміська церемонія прощання, у якій, зокрема, взяли участь міський голова Андрій Садовий, Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, п’ятий президент України Петро Порошенко, а також дружина Андрія Парубія – Уляна та донька Ярина.
До слова, на час проведення похорону Андрія Парубія на міській Ратуші приспустили державний прапор, у знак жалоби за вбитим політиком.
Далі процесія рушила до Личаківського кладовища, де і поховали колишнього спікера.
Нагадаємо, 30 серпня 2025 року близько полудня у Львові, на вулиці Єфремова (Франківський район), був застрелений колишній спікер Верховної Ради України, чинний народний депутат Андрій Парубій. Стрілець, вбраний як кур’єр Glovo, зробив вісім пострілів, від чого чоловік загинув на місці події.
Правоохоронці затримали 52-річного львів’янина Михайла Сцельнікова у Хмельницькій області.
Андрій Парубій народився 31 січня 1971 року у місті Червоноград (тепер Шептицький) Львівської області. Закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка, історичний факультет. Згодом – аспірантуру у Львівському політехнічному інституті (тепер Львівська політехніка), за спеціальністю політологія та соціологія.
У 1980 році переїхав з родиною до Львова, де проживав досі.
Виріс у патріотичній родині. Його дідусь у 1917 році був січовим стрільцем під командуванням полковника Євгена Коновальця. Свого часу писав підпільну літературу, вивчав бойову тактику УПА, за якою згодом створив і очолив у 1987 році молодіжну організацію «Спадщина», з якою почав боротьбу проти комуністичного окупаційного режиму.
1990 році був депутатом Львівської обласної ради – наймолодшим в Україні, в наступних скликаннях – заступником голови обласної ради.
Був одним з творців і комендантом Майдану та Революції Гідності. Після перемоги – Секретар Ради національної безпеки та оборони.
Потім став першим заступником голови Верховної Ради України, згодом її головою. Під його керівництвом ВР успішно прийняла важливі державницькі закони. Зокрема про українську мову, визнання борців за волю України, Томос та чимало інших.
З початком повномасштабної війни росії проти України у перші, найважчі, дні пішов разом з побратимами на фронт звільняти Ірпінь, Бучу, Гостомель та інші населені пункти.
