23 лютого у місті Лозова, що на Харківщині, відбулася акція вшанування жертв депортації чеченського та інгуського народів. Саме в цей день 1944 року московський окупаційний режим розпочав так звану операцію «Сочевиця» («Чечевица»), коли тисячі людей були вигнані зі своїх предковічних земель. Горян вивозили товарними вагонами, дехто в дорозі помирав і їхні тіла конвой викидав на забутих зупинках. Одне із поселень, Хайбах, спалене разом із мешканцями…
Боротьба чеченців проти російського імперіалізму розпочалася ще в кінці XVIII століття, за часів шейха Мансура. В ХІХ столітті чеченці разом із іншими горянами протистояли москві в Кавказькій війні під проводом Газі-Мухаммада, Гамзат-бека та Шаміля. Цю боротьбу оспівував Тарас Шевченко в поемі «Кавказ». Після знищення Кавказького імамату чеченці підняли повстання 1877 року під проводом Алібека-Ходжі Алдамова, повішеного в 1878 році. В період окупації спротив кавказців також виявлявся у формі діяльності абреків, місцевого аналогу опришків. На початку ХХ століття найбільш відомим абреком був Зелімхан Гушмазукаєв (Харачоївський), який загинув 1913 року. В 1918 році проголошено Гірську республіку на чолі із Тапою Чермоєвим, знищену білими та червоними окупантами. 1920 року спалахнуло повстання в Дагестані, яке поширилося і на Чечню. Придушене 1921 року, воно з новою силою вибухнуло в 1924 році. 1932 року нове повстання, яке придушував зокрема і Микола Ватутін. Врятувавшись від повстанців чеченських, він не врятувався від повстанців українських. Під час Голодомору 1932/1933 рр. чеченці надавали допомогу українцям. За часів Другої світової війни, коли підкорені москвою народи розпочали партизанську боротьбу (УПА, БВА, «лісові брати» та ін.), в Чечні знов починається повстання під керівництвом Хасана Ісраїлова. Чеченці, до речі, були також і в складі УПА. 1944 року чеченців виселили до Середньої Азії. Про виселених зокрема із симпатією згадує Григорій Тютюнник в романі «Вир». 1951 року відбулися масові зіткнення чеченців із росіянами в Східному Казахстані. 1957 року горянам дозволили повернутися до батьківщину, де у них вже наступного року розпочався конфлікт із росіянами, які поселилися тут за часів відсутності чеченців. Навіть тривав рух абреків – останній із них, Хасуха Магомадов, вбитий московськими спецслужбами 1976 року. В його сховку знайшли свіжий домашній хліб, що свідчило про підтримку населення. З новими силами чеченський національний рух розпочав боротьбу за незалежність в кінці 1980-х. 1990 року прийнято Декларацію про суверенітет, а наступного року оголошено незалежність Чеченської Республіки (Чеченська Республіка Ічкерія) на чолі із Джохаром Дудаєвим. 1994 року розпочинається криваве протистояння російському агресорові, в якому взяли участь і українські добровольці з УНСО. На честь двох із них, Олега Челнова та Олександра Музичка, у Грозному (Джохарі) було названо вулиці, Україні присвятив пісню бард Імам Алімсултанов. Після повторної окупації Чечні сформувалася значна чеченська діаспора. Із початком російсько-української війни чеченці взяли активну участь в акціях підтримки України, допомагали біженцям, а також сформували кілька добровольчих підрозділів. В боях проти ворога загинув бригадний генерал, колишній комендант Грозного Іса Мунаєв, зазнав замахів на життя Адам Осмаєв. 2023 року чеченські підрозділи, які воюють в лавах ЗСУ, взяли участь в боях на території росії, в Бєлгородській області.
Тож демонструючи солідарність у протистоянні російському агресорові, пам’ятаючи про жертв депортацій, вшановуючи чеченців, які загинули в боротьбі за свободу, зокрема і в лавах українських військ, в Лозовій вперше проведено українсько-чеченський захід. Декламувалися вірші, поема «Кавказ», учасники дізналися про боротьбу чеченського народу проти москви, до Меморіального Хреста «Героям України» покладено квіти, чеченським воякам подаровано книгу «Джохар Дудаєв. Лицар свободи», видану українським видавництвом «Залізний тато», а український та чеченський вояки обмінялися шевронами, згадуючи спільні сторінки новітньої війни. У заході взяли участь військові батальйону імені Шейха Мансура, українські військові-лозівчани, Преображенська парафія УГКЦ (зокрема члени родин репресованих), ГО «Права молодь», волонтери та громадські активісти.
Капелан ДУК ПС
