У місті Лохвиця Миргородського району Полтавської області демонтували погруддя сталінського композитора Ісака Дунаєвського. Демонтаж проведено у межах виконання закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Поштовхом до усунення із центрального скверу міста Лохвиця бюста трубадуру СРСР, автору пісень про Сталіна та гімну столиці держави-агресора Москви стали консультації, які надав представник Українського інституту національної пам’яті (УІНП) у Полтавській області Олег Пустовгар начальнику відділу культури, сім’ї, молоді та спорту виконкому Лохвицької міської ради Ярославу Кабару. Йдеться про оприлюднення на офіційному сайті УІНП фахового висновку Експертної комісії УІНП щодо належності назв пам’ятників, присвячених совєтському композитору, уродженцю міста Лохвиця на Полтавщині Ісаку Дунаєвському, до символіки російської імперської політики.
«Демонтаж споруди звеличення Дунаєвському(так званого «пам’ятника») у Лохвиці– ще один важливий крок з усунення культу сталініста Дунаєвського з публічного простору Лохвицької міської громади. Торік розпорядженням Полтавської ОВА перейменовано вулицю Дунаєвського, нещодавно його ім’я прибрано з назви місцевої музичної школи. Настав час демонтувати і меморіальну дошку на будинку по вулиці ? у центрі Лохвиці та весь маркер, тобто й постамент із написом псевдоніма особи, яка публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримувала, глорифікувала або виправдовувала російську імперську політику. Меморіальна дошка і постамент із написом, присвячені Дунаєвському Ісаку Осиповичу (справжнє ім’я Іцхак-Бер бен Бецалель-Йосеф Дунаєвський), відповідно до частини 1 статті 2 Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» належать до символіки російської імперської політики, відтак підлягають демонтажу. Не буде толеруватися наявність імені Дунаєвського в публічному просторі українського міста Лохвиця, усунення згаданих маркерів є важливим через призму погляду на політику національної пам’яті як на чинник національної безпеки», -так прокоментував подію, ініціатор демонтажу, представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.
Довідково, за даними із фахового висновку Експертної комісії УІНП:
Ісак Дунаєвський– композитор, диригент, один із фундаторів оперети СРСР. Заслужений діяч мистецтв (1936), лауреат двох Сталінських премій (Сталінська премія першого ступеня, 1941; Сталінська премія другого ступеня, 1950) та Державних премій СРСР (1941, 1951); народний артист РРФСР (1950). Народився в м. Лохвиця на Полтавщині. У 1924 р. був запрошений до Москви музичним керівником естрадного театру «Ермітаж»; з 1926 р. – керівник музичної частини Московського театру сатири. З 1929 р. – музичний керівник Ленінградського театру «Мюзік-холл». Упродовж 1932–1940 років написав музику до 13 кінофільмів. Наприкінці 1937 року очолив правління Ленінградського відділення Спілки радянських композиторів (1937–1941). У 1938 р. обраний депутатом ВР РРФСР від Ленінградської області. З 1943 р. жив у Москві. Обіймав посади керівника секції масових жанрів Спілки композиторів СРСР, заступника керівника музичної секції ВОКСа (абревіатура, Всесоюзное общество культурной связи с заграницей, 1925-1958 – совєтська громадська організація, через яку здійснювалася зовнішня пропаганда та контролювалися зв’язки з іноземцями в СРСР. Офіційно на ВОКС покладалося «ознайомлення громадськості СРСР з досягненнями культури зарубіжних країн та популяризація культури народів СРСР за кордоном, сприяння розвитку та зміцненню дружби та порозуміння між народами СРСР з іншими країнами»; 1958 року перетворено в Спілку радянських товариств дружби та культурних зв’язків із зарубіжними країнами, ССОД) та музичної секції Дому кіно, був членом художньої ради Радіокомітету СРСР, членом правління Спілки композиторів, членом редакційної ради редколегії журналу «Советская музыка» тощо. Автор низки музичних пропагандистських, комуністичних творів на слова російських поетів В. Лебедєва-Кумача, М. Матусовського, Є. Долматовського, Л. Ошаніна та ін. (зокрема «Дорогая моя столица» («Моя Москва») (1942) – з 1995 р. – офіційний гімн Москви); музики до «Песня о Родине» («Широка страна моя родная…») (1936), «Песня о Сталине» (1937), «Песня о сталинском наркоме» (1939).Автор музики до пропагандистських фільмів «Первый взвод» («Западный фронт») (1932) (про діяльність більшовиків у військово-революційному комітеті Західного фронту на фоні переростання Першої світової війни в т. зв. Громадянську війну в Росії); «Золотые огни» (1934) (про «боротьбу зі шкідництвом» на заводі СРСР в перші роки індустріалізації); «Три товарища» (1935) (у фільмі вперше пролунала пісня на музику І. Дунаєвського «Каховка, Каховка, родная винтовка» на слова М. Свєтлова); «Дочь Родины» (1937) (про затримання колгоспниками совєтської Білорусі «фашистських диверсантів», порушників кордонів в середині 1930-х років); «Юность командиров» («Выстрел в горах») (1939) (про виховання майбутніх командирів Красной армії в артилерійській спецшколі); «Светлый путь» (1940) музична кінокомедія СРСР, знята по агітаційній п’єсі В. Ардова «Золушка», присвячена стаханівському руху багатостаночниць в текстильній промисловості, де вперше пролунала відома пісня І. Дунаєвського «Марш энтузиастов» на слова д’Актіля).
Представництво УІНП в Полтаві
