26 липня 1917 р. на ст. Пост-Волинський, що під Києвом, російські гвардійці та донські козаки розстріляли ешелон 1-го Українського полку ім. Богдана Хмельницького, який їхав на фронт. Торік Історичний клуб “Холодний Яр” встановив меморіальну дошку на приміщенні кас ст. Київ-Волинський. Поруч з нею 26 липня 2016 р. відбувся меморіальний мітинг, організований Історичним клубом “Холодний Яр” та ВО “Свобода”.
“У 1-му Українському козацькому полку ім. гетьмана Богдана Хмельницького панував “дух полуботківського клубу”, – почав ведучий мітингу Роман Коваль, – старшини і козаки були свідомі українці, переконані й рішучі українські самостійники. Вони любили Центральну Раду, але гостро негативно ставилися до її політики, бо це була політика уласкавлення ворога і запобігання в нього ласки. Серед богданівців панував настрій, що вони є опорою України. Небажання богданівців іти на фронт наші вороги оцінювали як дезертирство. І публічно звинувачували українців у боягузтві. Провідники Центральної Ради, демонструючи Тимчасовому уряду лояльність, намовляли богданівців їхати на фронт. А ті їм відповідали, що “мусять обороняти й підтримувати Раду”, а не Росію. Богданівці ніяк не могли збагнути, чому Центральна Рада висилає їх на фронт, коли в Києві не залишилося жодної української військової частини, яка б могла стати на захист і самого уряду, й України. Нарешті богданівців намовили… Виїзд було заплановано на 26 липня.”
Історик Дмитро Дорошенко стверджував, що в той день на ст. Пост-Волинський росіяни і дончаки вбили 16 богданівців і 30 поранили, а сотник 7-ї сотні Богданівського полку Іван Островершенко, очевидець тих подій, засвідчував загибель близько півтори сотні богданівців. Убивці не були покарані, винними зробили вбитих.
“Історія у великодержавній Росії ніколи не була наукою, лише ідеологічною зброєю, – сказав захисник Донецького аеропорту, доброволець “Карпатської Січі” Микола Тихонов. – Мусимо вибити її з рук ворога, зруйнувати її руйнівні впливи і викарбувати власну історію – зі своїми героями, поразками і перемогами, звитягою і славою. Мусимо відвоювати українську історію! Росія змогла вдертися на ті української території, де не знали історії, не цінували своєї культури і мови. Пам’ятаймо полеглих богданівців! Шануймо всіх, хто піднявся на боротьбу за рідну культуру, за українську державу”. Лаконічно і змістовно також виступили народний депутат України Юрій Левченко, лідер фракції у Київській міській раді Юрко Сиротюк, голова ОУН Богдан Червак, курсант Одеської морської академії Олекса Мацієвський, ліцеїст Київського військового ліцею ім. І. Богуна Дмитро Бойченко і поет Дмитро Савченко.
Сергій Василюк проспівав “У цьому полі синьому як льон” (на слова Василя Стуса) і славень ОУН “Зробились ми великої години”, Тарас Силенко – “Проводжала дівчинонька у повстанці юнака”, а Василь Лютий – пісню про оборонців Донецького аеропорту. Заслужений працівник культури Любов Токаренко прочитала вірш Павла Тичини “Я єсть народ”.
Завершилися вшанування спільним виконанням “Червоної калини”.
Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”
