26-го січня у приміщенні столичного Українського дому пройшла конференція Зброя – твоє право», присвячена питанню законодавчого закріплення права громадян на збройний самозахист.
Ініційований політичною партією «Національний Корпус» захід відвідали понад 200 учасників, серед яких були народні депутати представники багатьох громадських організацій та небайдужі громадяни. Участь понад 30 громадських об’єднань свідчить, що питання прийняття закону, який регламентуватиме питання зброї в суспільстві має широкий розголос і великий попит. Упродовж 25 років незалежності було подано вже 21 проект Закону «Про цивільну зброю та боєприпаси».
Серед доповідачів були Георгій Учайкін (голова наглядової ради ВГО «Українська асоціація власників зброї»), Віталій Коломієць (адвокат, партнер адвокатського об’єднання «Ореховський та Коломієць»), Олександр Шульга (керівник Дослідницького Центру «SPHERA»), Денис Дубровський (зброяр-реконструктор), Святослав Стеценко (експерт із питань територіальної оборони, представник Уповноваженого з прав людини з питань захисту прав військовослужбовців), Владислав Збаранський (адвокат, партнер адвокатського об’єднання «Збаранський і партнери»), Віктор Шендибило (помічник-консультант народного депутата України Андрія Білецького, юрист ПП Національний корпус ).
Серед присутніх на конференції були почесні гості – легенди вітчизняного «збройного лобі».
Було наведено, що соціологічні дослідження питання підтримки прийняття законодавства про зброю є не неякісними, оскільки питання формулюються завідомо такі, які не відображають справжню суть .
Наша влада не репрезентує інтереси значної частини населення України. Нагальні потреби населення ігноруються, а в Україні досі немає жодного закону, який унормував би зберігання та використання вогнепальної зброї. Зрештою, некоректно вживати терміни «легальна» та «нелегальна» зброя, адже за відсутності відповідного закону жодної «легальної» зброї просто не існує – існує лише «облікована» та «не облікована». Так само, засудження громадян за ст. 263 КК України теж є неправомірним – оскільки немає закону, який би було порушено, то і відсутня об’єктивна сторона складу злочину взагалі.
Окремим є питання територіальної оборони в контексті прийняття закону про зброю – адже як готувати людей, здатних самостійно виступити на захист своїх домівок та країни в цілому за відсутності повноцінного законодавчого врегулювання питання зброї?
За законодавством України, партизани «Чорного корпусу», який згодом перетворився на батальйон, а потім полк АЗОВ були злочинцями. Їхні дії не мали законного підґрунтя, хоч вони і захищали нашу країну.
Під час конференції було також розглянуто міжнародний досвід прийняття таких законів. Звучала навіть теза про закріплення в Конституції права на збройний захист, як це реалізовано в низці країн.
За підсумками сьогоднішнього заходу, доповідачі та учасники конференції з’ясували, що існують дві провідні перешкоди, що заважають прийняттю закону вже більше як 20 років: небажання влади його приймати та нерозуміння широкого загалу.
У рамках подальшої боротьби за конституційне право на самозахист українців, учасники конференції вирішили ініціювати ряд звернень до місцевих рад та зайнятися масовою пропагандою серед населення, щоби донести до громадян України, що на сьогодні їхнє право на самозахист, котре відібрали ще за радянських часів, не бажають повертати чинні можновладці, і що суспільство насправді готове, попри «менталітет» і «вони одне одного постріляють», які так часто підхоплюють противники цього питання.
