У Національному військово-історичному музеї України відбулася офіційна презентація результатів проєкту «Цифрова музеєфікація сучасної воєнної спадщини: фото, 3D та аудіогід Національного військово-історичного музею України», який реалізовано спільно з ГО «Український центр розвитку музейної справи» за підтримки Українського культурного фонду.
Результатом ініціативи стало створення повноцінного цифрового архіву з понад 500 унікальних музейних предметів періоду від 2014 року до сьогодення, а також запуск двомовного мультимедійного аудіогіду. Відтепер відвідувачі музею та користувачі з усього світу можуть взаємодіяти з експонатами через QR-коди, роздивлятися деталізовані 3D-моделі та переглядати відеосюжети про їх історію.
Новий мультимедійний аудіогід повністю покриває експозицію 3-го поверху музею і охоплює 35 тематичних вітрин, присвячених Війні за Незалежність України. Загальна тривалість матеріалу становить майже 300 хвилин записів, що містять розповіді від Революції Гідності до звільнення Херсона у 2022 році.
Де подивитись: https://youtube.com/playlist?list=PLRY3TyKwX6os&si=f1NO1IIS2Ya1DfPf або на сайті проєкту – https://audio-nvimu.com.ua/guide
Головна мета цифрового оновлення — не замінити фізичний огляд експонатів, а дати відвідувачу «додаткові двері» до кожної вітрини. Скористатися путівником можна безпосередньо в експозиції через QR-коди, а також онлайн на сайті музею, де є можливість вивчати деталізовані фотографії та обертати 3D-моделі окремих експонатів. Крім того, зібрані матеріали можуть слугувати цілісним курсом мінілекцій для освітнього процесу, зокрема у школах.
Як відбувалось оцифрування: для створення якісного електронного архіву прямо в залах музею розгорнули 3 спеціалізовані фотостудії: для зйомки військової форми на манекенах, зйомки у площині (флатлей) та для предметної зйомки об’ємних об’єктів. Робота тривала понад 5 тижнів, і за цей час команда оцифрування зробила понад 6 000 високоточних фотографій. Підготовка гіда стала для науковців окремим дослідженням, що дозволило суттєво покращити атрибуцію експонатів та уточнити хронологію.
Відео – https://youtu.be/wANwvvKS9TI
Оцифрування проводилося із застосуванням міжнародних стандартів preservation imaging (FADGI, Metamorfoze) та специфікацій роботи з даними (ISO 21127, IIIF). Для складних і глибоких предметів (касок, елементів зброї, деформованої техніки) застосовували технологію фокустекінгу (focus stacking) — пошарового поєднання точок фокусу, що забезпечило максимальну чіткість і різкість кожного міліметра поверхні.
Усі створені цифрові матеріали будуть також зберігатись у Єдиному державному реєстрі Музейного фонду України.
Головна унікальність проєкту — у поєднанні високих технологій із живою людською пам’яттю. Пересічний відвідувач у музейній залі може легко пройти повз порваний пластиковий пакет чи стару шапку з ковдри. Але завдяки 3D-фіксації та аудіогіду ці речі «заговорили»:
-
Звичайний пакет для їжі виявляється життєво необхідним предметом із полону. Через нього наші полонені воїни швидко відціджували рідину з дуже гарячої похльобки, бо їм давали лише одну хвилину на обід, і таким чином вони намагались встигнути її з’їсти.
-
Непоказна шапка, зшита полоненими азовцями з радянської ватної ковдри, стає свідченням незламності у холодних неопалювальних камерах.
-
Футболка із номерами телефонів, виведеними ручкою на звороті, — це зашифрований зв’язок із родинами побратимів, який виносили з полону на собі ті, кого обмінювали першими.
Поряд із такими особистими свідченнями людського побуту на війні, команда зацифрувала й важке екіпірування, бойові прапори з автографами, пошкоджену броню та сучасні безпілотники.
Юрій Кошель, т.в.о. директора Національного військово-історичного музею України: «Ми працюємо з історією в режимі реального часу: подія сьогодні потрапляє в новини, а вже завтра ми маємо зберегти її свідчення. У період війни музей не може чекати на настання миру — ми повинні берегти фонди й водночас залишатися відкритими для суспільства. Мультимедійний аудіогід та 3D-моделі дозволяють вийти далеко за межі огляду статичних експонатів за склом і глибоко відчути людські долі, приховані в кожній речі. Наш новий формат — це можливість тримати зв’язок із рідною спадщиною навіть для тих українців, які зараз перебувають далеко від дому чи на фронті».
Олександр Алфьоров, Голова Українського інституту національної пам’яті: «Реалізований у Національному військово-історичному музею України проєкт уже став одним із наріжних камінців нашої памʼяті про Війну за Незалежність, яка почалась у 2014 році. Як аудіогід, так і оцифровані артефакти, займуть своє гідне місце у своїх колах потенційних користувачів. Скажімо, 35 розповідей про Війну за Незалежність — це унікальний посібник для багатьох школярів, студентів, а також — їх учителів та батьків. Автори у доступній та зрозумілій формі надають слухачу не лише потрібну інформацію, а й діляться з ним спогадами та емоціями безпосередніх учасників тих подій. Що ж до експонатів, оцифрованих у 3-д технологіях, то вони стануть цінною знахідкою не лише вітчизняних допитливих користувачів інтернету, а й вочевидь — західних відвідувачів. З таких цеглинок, як цей проєкт, ми й вибудовуємо каркас нашої національної памʼяті».
Кирило Семенюк, керівник команди з оцифрування експонатів: «Більшість предметів сучасної війни на перший погляд здаються звичайними або побутовими — люди часто проходять повз них у залах і навіть не здогадуються про їхнє справжнє значення. Задача оцифрування та аудіогіду — зробити так, щоб жодна така історія не залишилася мовчазною. Ми прагнули зафіксувати не лише об’єм чи формальні параметри речі, а передусім зберегти пам’ять про людину, яка тримала її в руках на фронті чи в полоні».
Влад Піоро, керівник проєкту, голова ГО «Український центр розвитку музейної справи»: «Після лютого 2022 року цифровізація перетворилася з інструменту популяризації на критично важливий елемент захисту культурної спадщини. Оцифрування за міжнародними стандартами FADGI та IIIF гарантує, що інформація про наші музейні скарби збережеться на покоління вперед, незалежно від будь-яких зовнішніх загроз. Цей проєкт наочно довів, що якісний цифровий продукт працює як стимул, який підсилює бажання відвідати музей і побачити оригінали на власні очі».
Ярослав Тинченко, військовий історик, заступник директора музею з наукової роботи: «За кожним музейним предметом стоїть конкретна історія — подія, військовий підрозділ, людська доля. Понівечений прапор із Донецького аеропорту чи обгоріле Євангеліє з-під Іловайська можуть розповісти про війну значно більше, ніж здається на перший погляд. Наше завдання — не лише зберегти ці свідчення, а й зробити їхні історії доступними та зрозумілими якомога більшій кількості людей. Завдяки цифровим технологіям ми можемо показати експонати в деталях, пояснити їхнє походження, відтворити обставини історичних подій і донести ці розповіді до людей. Причому не лише в Україні, а й у всьому світі. Адже йдеться не просто про доступ до цифрових зображень, а про доступ до самої історії України, розказаної через її справжні матеріальні свідчення».
