17 липня 2026 року Інститут національної стійкості та безпеки провів експертний форум «РПЦ у Європі: інфраструктура російського впливу», під час якого презентував результати соціологічного дослідження діяльності Російської православної церкви і пов’язаних із нею структур у країнах Європейського Союзу.
Дослідження підготовлене Лабораторією соціологічних досліджень Інституту та охоплює п’ять країн ЄС. У його фокусі — не релігія як така, а використання релігійної, громадської, освітньої, інформаційної та соціальної інфраструктури як інструменту російського гібридного впливу на українські громади за кордоном.
У межах дослідження проаналізовано архітектуру присутності російського православ’я в Європі, канали фінансування, механізми мімікрії під українські релігійні та громадські ініціативи, способи залучення українських біженців, цифровий вимір впливу, а також інституційні прогалини, які використовуються для послаблення зв’язку українських громад з Україною.
За даними дослідження, російське православ’я в Європі функціонує не як єдина церковна структура, а як мережа кількох юрисдикційних контурів: Російської православної церкви, Російської православної церкви за кордоном та структур, пов’язаних з Українською православною церквою Московського патріархату. За оцінками дослідників, у Європі діє до 380 парафій РПЦ, до 150 парафій РПЦЗ і до 130 громад УПЦ МП, які сукупно можуть охоплювати від 1 до 1,2 млн вірян. Найбільша концентрація таких структур зафіксована в Німеччині — близько 130 парафій; найменша серед країн фокусу — у Польщі, де йдеться про до 15 структур.
Участь у Форумі взяли заступниця Керівника Офісу Президента України Олена Ковальська, заступник директора Департаменту світового українства та гуманітарної взаємодії — начальник відділу з питань релігійної свободи та гуманітарних ініціатив Міністерства закордонних справ України Богдан Мовчан, священник Сергій Бережний, настоятель парафій на честь Собору Київських святих і Хрещення Київської Русі України Православної Церкви України, а також представники Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Кабінету Міністрів України, Сил безпеки та оборони, української релігійної спільноти, дипломатичного корпусу, експертного й наукового середовища, громадянського суспільства та медіа.
Ключові висновки дослідження представили Рена Марутян, директорка Інституту національної стійкості та безпеки, професорка КНУ імені Тараса Шевченка; Катерина Настояща, керівниця Лабораторії соціологічних досліджень Інституту, докторка соціологічних наук; та Алла Петренко-Лисак, аналітикиня з питань соціокультурного розвитку, кандидатка соціологічних наук, доцентка КНУ імені Тараса Шевченка. Модерувала захід директорка з комунікацій Інституту національної стійкості та безпеки Ольга Федюк.
Під час презентації було наголошено, що пов’язані з РПЦ структури в низці європейських країн виконують не лише релігійну функцію, а можуть діяти як елементи ширшої інфраструктури російського впливу. Ця інфраструктура поєднує релігійні громади, гуманітарні й освітні ініціативи, культурні формати, локальні соціальні зв’язки, медійні й цифрові канали.
Окрема увага була приділена механізмам залучення українських біженців. За висновками дослідників, російська мережа використовує дитячі центри, психологічні тренінги, гуманітарну допомогу, мовну й символічну мімікрію під українські релігійні громади. Богослужіння можуть проводитися українською або двома мовами, використовуються українські назви, символіка та риторика підтримки, що ускладнює ідентифікацію реальної юрисдикційної та політичної прив’язки таких структур.
У дослідженні також проаналізовано цифровий вимір впливу. За словами Рени Марутян, цифрові канали, пов’язані з релігійною та проросійською інформаційною інфраструктурою, адаптуються швидше за традиційні державні медіа РФ і дозволяють проводити гібридну роботу з аудиторіями. Окремо було наведено приклад релігійних цифрових каналів та інструментів, зокрема «Молитвослов» і «Спас», аудиторія яких у Європі сягає мільйонів користувачів.
Окремо учасники Форуму звернули увагу на асиметрію між масштабом російської інфраструктури та обмеженістю української присутності в окремих країнах Європи. Зокрема, у Німеччині та Польщі діють лише близько 15 громад Православної Церкви України, діяльність яких значною мірою тримається на ініціативі окремих священників. Це створює простір, який можуть заповнювати структури, пов’язані з Московським патріархатом.
Важливою частиною Форуму стала експертна дискусія щодо формування комплексної державної та суспільної відповіді на російський гібридний вплив у Європі. Учасники наголосили, що захист українських громад за кордоном має поєднувати безпековий, дипломатичний, релігійний, культурний, освітній, інформаційний та соціальний виміри.
У дискусії взяли участь голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський, екс-заступник начальника ГУР МО України генерал-майор Ілля Павленко, докторка філософських наук, професорка, наукова співробітниця Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України, президентка Української асоціації релігієзнавців Людмила Филипович, релігієзнавиця, радниця заступника керівника Офісу Президента України, офіцерка 1 центру інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ ЗСУ Віта Титаренко, військовий капелан Костянтин Холодов. Модераторкою експертної панелі виступила ведуча Українського радіо Наталія Соколенко.
За результатами Форуму Інститут національної стійкості та безпеки представив рекомендації для органів державної влади щодо посилення політики підтримки українських громад за кордоном, розвитку міжнародної співпраці, викриття механізмів мімікрії структур РПЦ під українські ініціативи та протидії російським гібридним мережам впливу.
Форум став майданчиком для консолідації представників державних інституцій, Сил безпеки та оборони, релігійної спільноти, експертного середовища, громадянського суспільства та міжнародних партнерів навколо питання захисту української ідентичності, зміцнення суспільної стійкості та формування сучасної системи протидії російським інструментам гібридного впливу в Європі.
