У Києві відбувся вечір пам’яті Слави Стецько

14 травня, похмурого дощового вечора, Україна згадувала про видатну дочку українського народу, багаторічну голову Організації Українських Націоналістів (бандерівців), президента Антибільшовицького Блоку Народів, засновника і керівника Конгресу Українських Націоналістів, народного депутата трьох скликань Ярославу Стецько. Саме цього числа виповнювалося 95 років від дня її народження. З цього приводу в Київському міському будинку вчителя відбулася урочиста Академія в пам’ять про Славу Стецько.

На початку заходу перед численними гостями виступив квартет «Фавор», що виконав Гімн ОУН, а потім до слова запросили ієрархів українських церков – Української греко-католицької церкви, Української автокефальної православної церкви, Української православної церкви Київського патріархату.

Як мудро висловився владика Йосип, УГКЦ, Слава Стецько була тією людиною, що вчила, як триматися своєї позиції і як «боротися до останнього подиху».

 «Слава Стецько – це людина, християнка, дочка українського народу. Ми маємо усвідомити її життєвий чин, маємо пам’ятати про її подвиг і вчитися її любові до рідного – тоді ми ствердимося як нація і як Українська Самостійна Соборна Держава», – зауважив владика Йосип.

Після виступу священиків ведучий заходу народний артист України Василь Ілащук розповів про найбільш знакові речі з біографії Слави Стецько, а на екранах в залі в цей же час синхроном демонстрували унікальні світлини, пов’язані з життям пані Слави. Ілащук також запрошував до слова людей, які особисто знали Ярославу Стецько, і кожен розповів, чим йому особисто запам’яталася ця непересічна людина.

Пряма мова:

Степан Брацюнь, голова Конгресу Українських Націоналістів:

«В останній рік свого життя Слава Стецько сказала нам, що хоче заїхати до кожного села, зайти до кожної оселі, вона вже тоді передчувала, але ми тоді не могли подумати, що її скоро не стане. Переконаний, була б вона зараз серед нас – то надихала б наших вояків на передовій, надихала б іти в наступ на ворога. Також хочеться згадати, як Слава повернулася в Україну, ще до розпаду Радянського Союзу, то її якось спитала одна російська журналістка, для чого пані Стецько зробила цей крок. І пані Слава відповіла: «Я повернулася до України, щоб розвалити «імперію зла», СССР, зсередини». Ярослава Стецько в своєму житті здійснила багато мужніх вчинків, вона переживала за душу кожного українця, боячись, що радянська система деформувала нас. А ще вона була прикладом гарного політика. Адже, як сама вона казала, в Україні герої були, є і будуть, а от з державними мужами, на жаль, дуже сутужно».

Олег Медуниця, Народний депутат України, заступник Голови ОУН(б):

«Пам’ятаю, як я складав пані Славі Приречення на членство в ОУН. Запам’яталася вона мені людиною, що завжди дуже відповідально, щиро ставилася до молоді. А ще в неї був твердий характер, вона була тією постаттю, що могла нас об’єднати. І ще Слава Стецько, на відміну від дуже багатьох політиків, уміла слухати, приймати думку інших, хоча при цьому вміла обстоювати свою. Я вважаю Ярославу Стецько своєю вчителькою, хоча вона виховала не лише тих, хто зараз представляє українську політику, але й передусім тих, хто захищає зі зброєю в руках нашу землю від російської агресії».

Теодор Дячун, воїн Української Повстанської Армії, член Київської Крайової станиці Всеукраїнського Братства ОУН-УПА:

«Слава Стецько була лікарем української нації, вона лікувала нас від комуністичної зарази. Вона ніколи не втрачала віри в перемогу і вірила в долю українського народу. Для нас, вояків УПА, підпільників ОУН, борців за Україну Слава Стецько є Прометеєм і ми вважаємо, що в Києві їй неодмінно треба встановити пам’ятник».

Також до слова було запрошено й інших відомих громадських, політичних та військових діячів, яких доля зводила з Ярославою Стецько. Було зачитано вітальні слова від Міністра освіти і науки України Сергія Квіта, Міністра культури В’ячеслава Кириленка, від закордонних побратимів Стецько, зокрема, від Голови Литовського Національного Союзу Юліуса Панки.

 На заході лунали пісні від українських виконавців, що їх, пісні, полюбляла за життя Слава Стецько. Зокрема, композицію «Ми лицарі без страху і без смерті» у виконанні відомого українського бандуриста Тараса Компаніченка.

Додамо, що академію було організовано Конгресом Українських Націоналістів за сприяння Центру Національного Відродження, Міністерства освіти і науки та Міністерства культури України.

Сергій Багряний, УІС