У київському Будинку кіно — круглий стіл «Українська історія: від роману до фільму». Письменники Василь Шкляр та Андрій Кокотюха, історик Володимир В’ятрович, кінокритик Ігор Грабович, а також журналіст Юрій Макаров та кінознавець Сергій Тримбач шукатимуть відповідь на питання, чи сплеск уваги до історичної тематики створює перспективу для історичної кіноіндустрії?
15 березня 2013 року
16:00
Будинок кіно, конференц-зал
вул. Саксаганського, 6
В Україні — сплеск інтересу до історичної теми. Зокрема, протягом двох останніх років вийшло з друку близько десятка історичних романів, які мали широкий резонанс. А можливість, необхідність та навіть реальність перенесення на екран нашумілого роману Василя Шкляра «Чорний ворон» обговорюється в ЗМІ дотепер. Цього не заперечує й сам автор. Роман Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» міцно тримається в бестселерах не тільки України, але й країн Європи за рейтингом Amazon.
Дещо меншою, як художня література, але високою для свого жанру популярністю користуються нові книги професійних істориків, написані в популярному форматі — зокрема, книги Володимира В’ятровича «Історія з грифом “Секретно”» та Івана Патриляка «Перемога або смерть» міцно тримаються у рейтингах книгарні «Є».
Тим часом кінокритики згодні: Україні потрібен актуальний фільм для широкого глядача. Він мусить стати подією насамперед всеукраїнського масштабу, і тут, за словами Олександра Роднянського, «українське кіно давно “вагітне” подієвим фільмом, котрий об’єднає всіх в єдиній залі».
Учасників круглого столу «Українська історія: від роману до фільму» запрошують визначитися, чи може стати таким фільмом для України фільм історичний. З огляду на те, що сучасні історичні романи без спеціальної реклами, без потужних маркетингових ходів та при обмеженій кількості книгарень мають на старті тиражі в десятки тисяч копій.
Чи здатен сьогодні історичний фільм в Україні «об’єднати всіх в єдиній залі» — або це лише хибне уявлення про те, чого чекає широкий український глядач від національного фільму?
Які саме романи/фільми слід визначати як історичні? Чи можна назвати книгу/стрічку, де дія відбувається чверть століття тому, історичною?
Чому за радянських часів популярні українські історичні романи не були екранізовані, цілком відповідаючи ідеологічним потребам часу? І чи може бути така потреба тепер?
Затребуваність творів на історичну тематику в українського читача/глядача: якої саме історії потребує широка аудиторія?
Чи існує реальний запит на історичні фільми в українському суспільстві та інших суспільствах? Чи дає історичний фільм надприбуток, і саме тому це кіно пропонують кіностудії?
Чи здатні твори на тему історії певної країни, в нашому випадку — України, зацікавити закордонні аудиторії: від російської до європейської та американської.
Учасники:
Сергій Тримбач, кінознавець; Василь Шкляр, письменник; Ігор Грабович, кінокритик; Юрій Макаров, журналіст, письменник, культуролог; Володимир В’ятрович, історик.
Модерує Андрій Кокотюха.
Прес-центр Центру досліджень визвольного руху
