24 листопада мешканці Харкова згадали про мільйони співвітчизників, котрі загинули голодною смертю в 1932-33 роках. Заходи, присвячені вшануванню 79-ої річниці Голодомору в Україні проводилися різними громадськими організаціями паралельно у кількох місцях:
12.30 – скорботна хода від Майдану Конституції до Молодіжного парку;
13.30 – панахида й траурний мітинг біля Хреста пам’яті жертв Голодомору в Молодіжному парку;
15.00 – панахида за загиблими від Голодомору біля братських могил жертв Голодомору на колишньому єврейському кладовищі по вул. Академіка Павлова (нині Парк Пам’яті);
16.00 – загальнонаціональна хвилина мовчання та запалювання свічок, роздавання шматочків житнього хліба учасникам акції на Майдані Свободи та у Парку Пам’яті.
18.00 – запалювання свічок біля пам’ятника Т. Г. Шевченку.
Вшанування пам’яті жертв Голодомору у Молодіжному парку біля Хреста розпочалось панахидою в пам’ять про загиблих у 1932-33 роках. Службу проводили священнослужителі УАПЦ та УАПЦ (о), відповідно, о. Лаврентій та архієпископ Харківський і Полтавський Ігор (Ісіченко). Останній звернувся до присутніх з промовою, закликаючи свідомо поставитись до проблеми Голодомору, зробити все можливе, щоб не допустити його дублювання в наш час.
З промовою також виступив один з новообраних депутатів Верховної Ради від опозиції – Ігор Швайка. Він акцентував, що опозиція й надалі боротиметься за визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом української народу. Всі, хто публічно заперечуватиме цей факт, будуть притягнені до кримінальної відповідальності. «Я впевнений, що ми цього доб’ємося, бо цього вимагають наші предки», – заявив політик.
Вшанувати пам’ять невинно закатованих голодом прийшли представники різних віросповідань. Так, під кінець дійства у Молодіжному парку обряд поминання здійснив прихильник язичницького світовідчуття.
Серед інших громадських діячів зі словами в пам’ять про померлих у 1932-33 роках виступив Володимир Калашник, професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Він висловив глибоку скорботу з приводу направду мученицької смерті всіх рідних, а також тих, котрі так і не з’явилися на світ через штучне винищування української нації. Володимир Семенович продекламував власні поезії, присвячені темі геноциду нашої народу.
Учасниками акції стали громадські діячі, політики, духовенство, представники націоналістичних угруповань, слобідське козацтво, студенти.
Згідно з документами Державного архіву про Голодомор 1932-33 років на Харківщині в зазначений період голодною смертю загинуло близько двох мільйонів осіб – кожен третій мешканець Харківської області. За кількістю померлих Харківщина утримує сумну лідируючу позицію: лише за три місяці 1933 р. в Харківській області, до складу якої на той час, крім районів нинішньої Харківської, входили також околиці Сумської, Полтавської та деякі райони Київської області, померло понад 600 тис. чол.
Голодне лихоліття 1932-33 років – не просто історична минувшина, а невигойна рана українського народу, котра жагучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь. Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам’ятність породжує бездуховність, яка наче ракова пухлина роз’їдає тіло й душу нації – перекреслює її історію, паплюжить традиції й руйнує соціокультурну самобутність народу. Українці, як історична нація, мають зберегти пам’ять про українських хліборобів, жертв цілеспрямованого державного терору.
Прес-служба Харківської обласної організації
ГПО «Українська справа»
