Сьогодні у столиці відбулося прощання з відомим українським інтелектуалом, дисидентом, філософом, правозахисником Євгеном Сверстюком.
Євген Сверстюк відійшов у вічність 1 грудня. У вівторок, 2 грудня, депутати Верховної Ради України VIII скликання розпочали сесійний тиждень вшануванням пам’яті Євгена Сверстюка хвилиною мовчання. У середу Глава УГКЦ Святослав (Шевчук) помолився за упокій Євгена Сверстюка у Церкві Різдва Богородиці УАПЦ. Похорон пана Євгена відбувся сьогодні 4 грудня на Байковому кладовищі.
Найвище керівництво держави Президент України Петро Порошенко та Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, учасники Ініціативної групи «Першого грудня» Богдан Гаврилишин, кардинал Гузар, Мирослав Маринович, Вадим Скуратівський, Мирослав Попович, Іван Дзюба, Ігор Юхновський, дисиденти Василь Овсієнко, Йосиф Зісельс, Семен Глузман, Олесь Шевченко, письменниця Марія Матіос, співаки Святослав Вакарчук, Руслана, сестри Тельнюк, громадяни прийшли попрощатися з моральним авторитетом до Будинку вчителя і висловити свою шану і повагу.
«Євген Сверстюк любив Україну, а Україна любила його. Бо з ним, великим, вона сама ставала великою. І таки справді стане великою, якщо вчитається у його книги й прислухається до його моральних максим, – сказано у прощальному слові Ініціативної групи «Першого грудня». – В цю пору прощання наше слово має лише один і найвищий сенс: це слово вдячності. Є щось особливе в тому, що Євген Сверстюк – член Ініціативної групи «Першого грудня» – помер саме 1 грудня. Це ніби його прощальний заповіт».
Євген Сверстюк – людина, що уособлювала цілу епоху боротьби проти тоталітаризму. «Озброєному до зубів режиму Сверстюк міг протиставити лиш своє слово. І система, жорна якої перемелювали мільйони, таки зазнала краху, від таких одиниць як Сверстюк, — сказав Голова Українського інстиутту національної пам’яті Володимир В’ятрович. — Він не спинився і після цієї найбільшої у своєму житті перемоги:продовжував досліджувати, писати, переконувати інших. Статті, книги, зустрічі, лекції, громадська робота — все це наповнювало його життя до останніх днів. Цей світ належав йому, тому що він творив та змінював його своїми текстами та невгамовною діяльністю».
Євген Сверстюк усе життя боровся за правду і, не дивлячись на випробування, був переконаний: “Світ частіше посилає допомогу тому, хто бореться за правду. Все-таки правда була і залишається мовою людського спілкування: вона має своїх посланців і жерців по всьому світу”.
Його заповіт нам: “Що робити нації, віками приниженій і безпам’ятній? Мабуть, те саме, що садівникові: саджати деревце, доглядати і поливати. Потрібні добрі садівники. Потрібні в суспільстві пошана до садівників і сіячів і честь”.
Прес-секретар УІНП
