Низка заходів, присвячена ювілею створення Української Повстанської Армії, продовжилася і після 14 жовтня. Так, 15 жовтня Молодіжний Націоналістичний Конгрес організував зустріч з ветераном визвольних змагань, бійцем УПА, політв’язнем, одним з організаторів повстання політичних в’язнів в Норильську Степаном Семенюком.
Пан Степан розповів присутнім, серед яких було чимало молодих людей, про події 1940-50-х рр., про творення УПА, її роль у визвольних змаганнях українського народу та про боротьбу упівців в ув’язненні і засланні.
Розповідаючи про збройну боротьбу УПА, Степан Семенюк відзначив, що про опір нацистським окупантам з боку українських націоналістів говориться не часто, а між тим саме проти німців були спрямовані акції Української Повстанської Армії.
«Ми мали захистити український народ від вивезення в Німеччину. Для цього ми мали сформувати єдиний провід та єдине командування на землях воюючої України. Але без підтримки населення ми не змогли б створити військо, здатне протистояти окупанту», – каже
Степан Семенюк згадав, як проти упівців було кинуто 30-и тисячну дивізію німецького генерала фон дем Баха-Залевського, якій, попри наявність артилерії і танків, не вдалося розбити повстанців.
«УПА – то була регулярна армія, яку підтримувало населення», – каже Семенюк.
Згадуючи повстання в Норильську, пан Степан зазначив, що в так званому Горлагу перебувало близько 30 тисяч політв’язнів, 90% з яких становили українці. Серед політичних були так звані троцькісти, а решта була бандерівцями.
«Коли стали масово зникати люди, ми зрозуміли, що необхідно діяти. Пішла чутка, що спочатку таборова адміністрація ліквідує троцькістів, а потім візьметься за нас. Ми розпочали страйк. Потім низка таких страйків охопила інші табори ГУЛАГу – від Колими й до Воркути. Проти нас кинули внутрішні війська, наказали вийти з бараків, але ми тримались. Звичайно, сили були не рівними, проти нас йшли озброєні бійці, яким був відданий наказ стріляти (за підрахунками, під час повстання загинуло щонайменше 150 людей – УІС)», – згадує пан Степан.
Підсумовуючи сказане, Степан Семенюк зазначив, що вони, повстанці, хоч і не знали, чи отримають перемогу та боролися аби захистити свою гідність.
«Кажучи словами поезії Василя Стуса, ми то робили, щоб нащадки не сказали, що нас на Світі не було», – підкреслив ветеран УПА.
Сергій Багряний, УІС
