Відбувся другий візит делегації українських істориків, правників та архівістів до Інституту національної пам’яті Польщі (IПН) у рамках освітньої програми «Польський досвід збереження історичної пам’яті».
Співробітники Українського інституту національної пам’яті цього разу ознайомилися з польським досвідом управління архівами колишніх комуністичних спецслужб. Цей досвід є особливо актуальним для України в контексті підготовки закону про передачу архівів радянських спецслужб до УІНПу.
Поїздка відбулася за підтримки Програми Study tours to Poland Колегії Східної Європи ім. Яна Новака-Єзьоранського.
Директор Бюро з надання доступу та архівізації документів Рафал Лескевич у вступній лекції про структуру, місію та завдання Інституту національної пам’яті Польщі наголосив на тому, що IПН до теперішнього стану пройшов дуже довгий і нелегкий шлях.
«Ще 15 років тому ми мали ситуацію подібну до тої, що є в Україні зараз, коли архіви спецслужб були розпорошені по різних установах. Нам вдалося зібрати їх в Інституті національної пам’яті, хоч це і вимагало чималих зусиль», – зауважив директор.
Управління архівами спецслужб у Польщі протягом 15 років еволюціонувало від строгої регламентації до загального доступу. І це, в першу чергу, пов’язано з тим, що одним з пріоритетних напрямків діяльності польського Інституту національної пам’яті є розслідування злочинів, скоєних у роки Другої світової війни та в часи комуністичного режиму.
«Документи колишніх служб безпеки тоталітарної держави є специфічним історичним джерелом. З одного боку, ці документи можуть багато розповісти про функціонування тоталітарної системи в даній країні, з іншого – вони є важливим доказовим матеріалом для переслідування злочинців, що скоїли воєнні, нацистські, комуністичні та інші злочини. До того ж ці документи є важливим джерелом інформації про самі спецслужби», – роз’яснив у своєму виступі Рафал Лескевич.
Керівники відділів IПН розповіли про те, з якими труднощами вони стикалися у процесі збиранням документів для архіву, яким чином зараз організовані та використовуються реєстри.
У презентаціях провідних фахівців польського Інституту йшлося також про правові аспекти обробки та розсекречення документів органів комуністичної держбезпеки, оцифрування документів та можливості доступу до них.
Особливий інтерес викликала тема про надання доступу до документів архіву IПН для проведення люстрації.
Успішність люстраційного процесу в Польщі Войцех Савіцький, заступник директора Бюро з надання доступу та архівізації документів, пояснює, у першу чергу, тим, що Інститут національної пам’яті Польщі є підконтрольним лише парламентові. Тож і голова, і працівники Інституту, зокрема й прокурори – незалежні. Ні Президент Польщі, ні уряд не можуть впливати на політику IПН-ну.
Під час візиту, окрім участі в лекціях, практичних заняттях, дискусіях, учасники освітньої програми відвідали також Національний цифровий архів, Музей історії польських євреїв та Музей Варшавського повстання.
Довідково
Інститут національної пам’яті Польщі, пол. – Instytut Pamięci Narodowej (IPN) заснований Сеймом, займається новітньою історією Польщі та розслідуванням злочинів, скоєних у роки Другої світової війни та в часи комуністичного режиму. Інститут включає великий архів історії Польщі ХХ століття, дослідну установу, видавництво та навчальний центр, прокуратуру. Прокурори IПН досліджують нацистські та комуністичні злочини 1939–1990 років, воєнні злочини та злочини проти людяності. Від 2007-го при IПН діє Офіс люстрації, який досліджує минуле кандидатів на публічні посади в Польщі. Очолює Інститут голова, призначений Сеймом за згоди Сенату на п’ятирічну каденцію. Від 2011-го це Лукаш Камінський. Установа має свої територіальні управління в 11 містах Польщі, 2200 працівників.
