Світлана Лук’яньчик (02.06.1994-08.07.2024)
Львів’янка.
Виховувалася у Червоноградській загальноосвітній школі-інтернаті, оскільки втратила обох батьків.
Дівчина змалку мріяла стати лікарем. Ще під час навчання в інтернаті вирізнялася серед інших винятковою старанністю, тож користувалася великою повагою серед учнів та вчителів.
Після успішного складання загальнодержавного тестування вступила на бюджетну форму навчання до Національного медичного університету імені Олександра Богомольця, де здобула вищу освіту за спеціальністю «лікувальна справа». Згодом закінчила інтернатуру при Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» за напрямком «дитяча нефрологія». Тут Світлана і залишилася працювати лікарем-нефрологом у дитячому відділенні терапії хронічних інтоксикацій.
Світлана Лук’янчик обожнювала дітей та намагалася дати маленьким пацієнтам усе те, чого не отримала в дитинстві. Вважала медицину своїм покликанням, віддавалася роботі та прагнула «бути кращою і робити цей світ кращим». Постійно відвідувала всеукраїнські й закордонні конференції та симпозіуми, намагаючись покращити власні професійні навички.
Усім серцем прагнула створити власну міцну родину і жити у вільній, незалежній Україні. Її мрії зруйнувала російська ракета, що була випущена росіянами 8 липня 2024 року по будівлі «Охматдиту».
Дівчина трагічно загинула, намагаючись допомогти під час евакуації дітей, що перебували на діалізі. У неї залишилися тітка та сестра.
