Шуляк Микола Петрович
народився 23 травня 1979 року, у с. Могильне Кіровоградської області. Був єдиною дитиною в родині. Через кілька років сім’я Шуляків переїхала до с. Степанівка Сумської області. Там хлопчик пішов у школу, після закінчення 9-ти класів вступив до Сумського професійно-технічного училища № 11 за спеціальністю «газоелектрозварник». Після проходження строкової служби Микола тривалий час працював зварником на приватному підприємстві. Одружився на Алі – коханій дівчині, яка чекала його з армії. У подружжя народилося три донечки, в родині панувала повага та турбота один про одного.
У 2016 році сім’я переїхала до Шостки. Щоб гідно забезпечити родину, Микола Петрович влаштувався працювати у м. Харків (сфера будівництва). За словами рідних, він був активною та небайдужою людиною, завжди допомагав іншим, не боявся будь-якої роботи. Був щедрим, відкритим, товариським…. Така людина не могла залишитися осторонь загальної біди, яка спіткала Україну 24 лютого 2022 року. Вже на наступний день Микола Шуляк записався добровольцем до ЗСУ. На фронті виконував обов’язки гранатометника стрілецької роти. Боронив Батьківщину поблизу Бахмуту та Лиману, а також – на Харківському напрямку. Користувався високим авторитетом, був відзначений кількома грамотами та подяками, нагрудним знаком «Ветеран війни — учасник бойових дій». Взимку 2023 року йому вдалося відвідати Шостку, обійняти дорогих людей – приїжджав у коротку відпустку.
18 січня цього року наш земляк при захисті України отримав складне, комплексне поранення. Лікувався спочатку у Дніпрі, потім – у Рівному. Завдяки зусиллям провідних лікарів вдалося врятувати руку… Процес реабілітації був болючим і довготривалим, але чоловік вже мріяв повернутися на передову, до своїх бойових побратимів.
Микола Шуляк помер по дорозі додому, з Києва до Шостки, під час відпустки для лікування поранення… Не витримало серце.
Низько вклоняємося пам’яті Героя та його родині…
Вічна подяка нашому Захиснику.
