🕯️Василь Сокач
Уродженець села Дуліби Ходорівської громади. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Загинув 14 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Мартинівка Курської області, рф. Захисникові був 31 рік.
🕯️ Мирослав Яворський
Із села Лішня Дрогобицької громади. Став захист України у лютому 2026 року. Служив у складі батальйону морської піхоти військової частини А0216. Загинув 12 жовтня під час виконання бойового завдання. Йому було 25 років.
🕯️ Іван Городецький
Житель села Боєвичі. Проходив службу у Запорізькій області, де 25 січня 2026 року внаслідок мінно-вибухової травми отримав поранення правої верхньої кінцівки. На жаль, помер внаслідок поранення та хвороби 25 жовтня. Йому було 44 роки.
🕯️ Руслан Яворський
Із Дрогобича став на захист України у лютому 2026 року. Служив на посаді водія стрілецького батальйону військової частини А4594. Загинув 2 серпня 2026 року. Захисникові було 42 роки.
🕯️ Андрій Хмельницький
Житель села Наварія Пустомитівської громади. Служив на посаді гранатометника 2 механізованого батальйону військової частини A7028. Загинув 13 грудня 2025 року біля населеного пункту Клебан-Бик Краматорського району. Йому було 48 років.
🕯️ Володимир Комендант
Житель Городоцької громади. Служив у складі Державної прикордонної служби України. Серце захисника зупинилось 19 жовтня. Йому було 38 років.
🕯️ Владислав Кочірка
Львів’янин. Долучився до оборони України з початком повномасштабного вторгнення. Служив у складі 103 окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького. Загинув 19 січня 2024 року. Йому було 26 років.
🕯️ В’ячеслав Адаманов
Уродженець міста Маріуполь Донецької області. Долучився до оборони України у 2023 році. Служив у складі 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Загинув 19 червня 2024 року. Воїну було 39 років.
🕯 Андрій Левицький
Львів’янин. Став на захист України у 2023 році. Служив у складі 241-го навчального центру Військово-Морських Сил. Загинув 26 жовтня 2026 року. Йому було 54 роки.
🕯️ Віталій Бешта
Уродженець міста Рожище Волинської області. Від 2024 року служив у складі 38 окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного. Загинув 24 жовтня 2026 року. Воїну був 41 рік.
Владислав Кочірка (30.07.1997 — 19.01.2024)
Львів’янин.
Навчався у Львівській академічній гімназії при Національному університеті «Львівська політехніка». Згодом продовжив навчання у Львівському фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну. Вищу освіту здобув у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Архітектура та дизайн».
Проходив строкову військову службу.
Працював у сфері архітектури і дизайну на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Владислав був щирою, доброю, веселою та милосердною людиною, яка вміла підтримати, підбадьорити й подарувати гарний настрій. Він цінував дружбу, був вірним другом і надійним побратимом, завжди готовим прийти на допомогу. Без вагань став на захист України, яку щиро любив. Захоплювався подорожами, любив відкривати для себе нові країни, пізнавати їхню історію та традиції. Особливо цікавився історією та історією українського козацтва. Захоплювався футболом.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
У Владислава Кочірки залишилися дружина, батьки, сестра та дідусь.
Вічна памʼять усім полеглим Захисникам!
