Ярослав БлажівськийЖитель села Воля Блажівська Ралівської громади. Був інспектором прикордонної служби 2 категорії – гранатометником другого відділення інспекторів прикордонної служби четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч 9937). Загинув 3 березня на Харківському напрямку. Йому був 41 рік.
Назарій ВеснійНа війні загинув Весній Назарій Михайлович, 1993 року народження, житель міста Великі Мости, який народився у селі Боянець, воїн десантно-штурмового батальйону військової частини А0284 (80-та десантно-штурмова бригада).
Захисник загинув 21 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Руське Порічне Суджанського району Курської області російської федерації.
З грудня 2024 року Назарій вважався зниклим безвісти… Йому був 31 рік.
Захисник загинув 21 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Руське Порічне Суджанського району Курської області російської федерації.
З грудня 2024 року Назарій вважався зниклим безвісти… Йому був 31 рік.
Ігор ЛеньПроживав у селі Заболоття Шептицького району. Проходив службу у лавах Збройних Сил України у підрозділі безпілотних авіаційних комплексів. Загинув 3 березня поблизу населеного пункту Віролюбівка Донецької області. Воїну було 33 роки.
Василь Поповичсолдат, стрілець-снайпер 3 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового батальйону військової частини. Народився і проживав у Стрию в багатодітній сім’ї. Навчався у Стрийській гімназії №10. Згодом здобув фах у Стрийському ВХПУ. Працював різноробочим. Власної сім’ї так і не створив. На військову службу був призваний у квітні 2024 року.
На жаль, війна обірвала життя Захисника у бою в Курській області російської федерації внаслідок артилерійського обстрілу. Понад рік воїн вважався безвісти зниклим.
Йому було 47 років.
Володимир ВознийВолодимир народився 20 листопада 1970 року в смт Краковець, але все своє життя прожив у Яворові. Тут він закінчив школу № 1 і здобув професію радіомеханіка у Львівському професійному училищі № 59.
Після навчання Володимир присвятив себе службі в Збройних силах України. З 2014 по 2018 рік він захищав східні рубежі держави, а після звільнення працював у мирному житті охоронцем у супермаркеті «АТБ», де був відомий як сумлінний, уважний і відповідальний працівник.
З початком повномасштабного вторгнення росії Володимир повернувся до війська, став на захист рідної землі. Він служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила, у зенітно-ракетній батареї військової частини А0998 на посаді командира відділення управління. Брав участь у бойових діях на Луганщині та Донеччині, проявляючи мужність, відвагу та відданість Україні. Місце його загибелі — Олексієво-Дружківка, Донецька область.
Ігор СавкаУродженець села Никловичі Львівської області. У 2024 році став на захист Батьківщини до складу 100-ї окремої механізованої бригади. Загинув 8 серпня 2024 року. Воїну було 54 роки.
Олег ГлущакЖитель села Брюховичі Перемишлянської громади. Служив у військовій частині А3055 НГУ. Вважався зниклим безвісти. Загинув 7 січня року біля населеного пункту Ямпіль Краматорського району Донецької області. Захисникові було 48 років.
Михайло КривдаЖитель Городка. Служив у військовій частині А3817. Загинув під час виконання бойового завдання 5 березня біля населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області. Йому було 42 роки.
Дмитро ЮпинСлужив у військовій частині А7400.
Дмитро народився і все дитинство провів у селі Чернилява. Тут він навчався у школі, грав із друзями, мріяв і сміявся – його серце завжди було відкритим для людей. Після школи він продовжив навчання у Львові, а згодом повернувся додому, закохався, одружився і переїхав до Неслухова, де народилися його донечка Соломія та син Остап.
Дмитро був добрим і щирим – завжди привітний, веселий, комунікабельний, мав багато друзів. Він обожнював проводити час із сім’єю, навчати дітей, ділитися музикою та радістю життя.
У 2025 році Дмитро, відомий серед побратимів під позивним «Дімон», був призваний до ЗСУ та мужньо захищав нашу країну на Сумському окрузі. Під час виконання бойового завдання 18 червня 2025 року він не повернувся і тривалий час вважався безвісти зниклим. Лише сьогодні, після підтвердження за ДНК, родина змогла отримати відповіді і вшанувати його пам’ять.
Дмитро залишив по собі світлу пам’ять у дружини Марії, дітей, матері і батька, сестер і брата.
Вічна шана та пам’ять усім полеглим Героям!
