У четвер, 5 вересня о 21.00 у Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького « відбудеться нічне мистецьке дійство, що розпочне проект «Грицько Чубай. П’ятикнижжя»: поезія, живопис, театр тіней, музика та перформанс.
А світ — вертеп. Кажу я з гіркотою: цей світ — вертеп.
І, мабуть, щонайважче — у ньому залишатися собою,
від перших днів своїх і до останніх не бути ні актором, ні суфлером,
ні лялькою на пальчиках облудних,
а лиш собою кожної години,
а лиш собою кожної хвилини,
з лицем одвертим твердо йти на кін…
Грицько Чубай. «Вертеп»
Грицько Чубай (23.01.1949 – 16.05.1982) – один із найяскравіших поетів 60-70 років XX ст. Автор відомого вірша «Коли до губ твоїх», що став піснею, яку співає його син Тарас Чубай, а з ним – тисячі українців…
Зараз багато хто з нас почуває себе загнаним у пастку. Ми змучені і знесилені брехнею, непевністю, деградацією держави та її владних структур, проблемами вдома. Давайте зупинимося і візьмемо до рук книжку Грицька Чубая «П’ятикнижжя», яка наснажить нас силою і, можливо, підштовхне до відповідей на найважливіші наші питання – або просто дасть насолодитися ліричною поезією.
Ця книжка – особлива. Здається, ніби її упорядковував та оформив сам Грицько Чубай. Передмову до «П’ятикнижжя» написав легендарний поет Кость Москалець. Крім того, до цієї збірки увійшли Чубаєві фотографії, факсиміле автографів, есклібрис та листи. Усе це раніше ніде не публікувалося. А в кінці «П’ятикнижжя» – післямова Олега Лишеги, легендарного українського поета і близького друга Грицька, по суті, лист до давнього приятеля, якого давно не бачив, але з яким – у душі – ніколи не розставався. Важливо ще й те, що попередня книга поезій Грицька Чубая («Плач Єремії») побачила світ майже п’ятнадцять років тому.
Проект «П’ятикнижжя» – це проявлення через єдине ціле постаті голосу, відшукування причетного, світла та сповіді, плачу Єремії та Вертепу. У «П’ятикнижжі» Грицько Чубай – можливо, навіть більше, ніж поет. Через трохи більше ніж тридцять років після його смерті очевидно, що ця людина мала вирішальний вплив на розвиток не лише української літератури, а й українського мистецтва загалом.
Проект розпочнеться відкриттям «дисидентської камери» Грицька Чубая у колишньому слідчому ізоляторі КГБ. Простір келії ув’язненого поета наповниться виставкою картин Юлії Долинської, відеоартом Романа Федюка, дійством з Театром тіней «Див» за участю «Фідель тріо-квартет», під акомпанемент яких у приміщенні, де перебував на допитах Грицько Чубай, вірші поета читатимуть Микола Рябчук, Мар’яна Савка, Віктор Неборак, Остап Сливинський та діти Грицька – Тарас і Соломія.
Соломія Чубай, донька Грицька Чубая, яка народилася 1979 року у Львові, розповідає: « Мій батько помер, коли мені було 2 роки. Виховували мене мама, яка розмовляла зі мною іспанською, бабця, яка навчила мене співати, а також мій брат – Тарас Чубай. У 11 років я потрапила на навчання в один із німецьких інтернатів, у Мюнхені, у 13 років я поїхала в Казахстан. 10 днів у плацкарті туди й назад, неймовірна пригода. І неабиякий досвід: робота на полі у 50-градусну спеку влітку… У 20 років стала учасником студентської стипендійної програми від Інституту Сервантеса у Мадридському університеті. Час, проведений у Мюнхені, Казахстані та в Мадриді, багато дав мені для розуміння того, як сильно життя людини залежить від того, як вона мріє і чого прагне. Я навчилася, що мріяти треба по-справжньому. За фахом я – іспанський філолог. Працювала вчителькою, нянею, ведучою на ТБ, прес-секретарем у МО «Дзига», арт-директором у промоушен-компанії «Дік-Арт», перекладачем на ТВІ. Нині я – директор ГО «Вірменська-35» і по-справжньому пишаюся організованими мною проектами. Зокрема це «Флюгери Львова», «Джаз без», «Наше Різдво», вечори поезії Костя Москальця, Богдана-Ігоря Антонича, Грицька Чубая тощо. Заміжня, синові Олексі – 4 роки. З 2012 року співаю у гурті «Джалапіта». Для мене, як і для Тараса Чубая, популяризація творчості нашого батька Грицька Чубая є справою всього життя. Видання Чубаєвих книг, організація вечорів і фестивалів, пов’язаних з іменем цього великого українського поета і яскравого діяча андеграунду – це те, що я завжди робила і робитиму не лише як його донька, але й як людина, що сповідує певні ідеали та цінності».
Також Соломія Чубай розповіла, як більше місяця тривала бук трейлером: «Спочатку ідея була така: мав бути трек з уривком «Марії» від Тараса Чубая та гурту «Плач Єремії», а Грицько Чубай ніби продовжував те, що співає його син… Потім віолончеліст Володя Бедзвін написав дивовижну музику і ми вирішили залишити початкову ідею для концерту у театрі ім. Марії Заньковецької, а тут дати цей трек… Відео створила Анастасія Афоніна, яка до цього проекту ніколи не чула про Грицька Чубая. Батьки Насті — народилися в Росії, а потім переїхали до Львова. Настя 6 років прожила в Лондоні. Я хотіла, щоб це відео складало враження того, що Грицько Чубай, сам створює цю книжку, ми навіть вибрали актора, руки котрого дуже подібні до батькових»
«П’ятикнижжя» Грицька Чубая опинилося у нашому видавництві не випадково», – розповідає письменниця, головний редактор «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка, – «І не лише тому, що ми всі дуже любимо вірші Чубая, а я особисто вважаю його одним із трьох своїх найулюбленіших і найважливіших для творчості поетів. Вагому роль тут зіграли і наші особисті стосунки з родиною Чубая, особливо із Соломією Чубай, яка є автором мистецького проекту «П’ятикнижжя. Грицько Чубай» і автором ідеї перевидати книгу батька до двадцятого Форуму видавців».
| Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» |
