Звичайно, радість велика. І правду кажучи ще більш велика на тлі краху чи провалу російської збірної. Але малий “осадок остался”.
Вся діаспора в захваті, для них це животворний, надихаючий зв’зок з рідною землею, Україною і передаючи, можна сказати виплескуючи свої емоції, українською мовою. Давня еміграція з англійським прононсом, недавня без нього. Андрій Шевченко дякує “укрАинской диаспоре” (наголос вказано) російською мовою. Отакий “осадочек”, який як дьоготь до бочки меду стріляє в спину.
Недавно бачив допис, що папуга може навчитися розмовляти російською мовою. Треба такий пост одсилати Азарову, Авакову, а Андрій був зіркою в Італії. Певно, що опанував італійську мову. Що йому заважає повернутись до української.
А російський коментатор-пропагандист Губернієв тут же вкладає свої п’ять копійок: «О, великий и могучий русский язык! На котором дает указания подопечным знаменитый украинский футболист и тренер Андрей Шевченко! Александр Зинченко в интервью расскажет! На прекрасном русском! Русский язык – творец украинского футбольного успеха!», – Щоправда, не допоміг “великий могучий” російській збірній.
Прес-служба Об’єднання українців Росії
Андрій Шевченко казатиме, що “футбол поза політикою, а мова не має значення”. Ну ось йому наочний приклад, коли політика держави-агресора влізла у футбол, не питаючи в українського тренера дозволу. І виявилося, що мова має значення.
