Російські військові 15 травня вбили двох людей під час спроби евакуюватися з Вовчанська. Чоловік намагався вивезти у кріслі хвору дружину, коли окупанти відкрили вогонь по цивільних. Жінка і ще один житель міста загинули.
Відео з дрона із нерухомою людиною у кріслі з’явилося в мережі 17 травня.
Того ж дня Харківська обласна прокуратура відкрила кримінальне провадження.
Волчанск, Харьковская область. Российские нацисты убили инвалида, пытавшегося выехать подальше от больницы, которую штурмовали орки. pic.twitter.com/c6VbrQimYu
— Max 🇺🇦🇮🇱 (@M_ColorsOfLight) May 17, 2024
21 травня прокуратура опублікувала допит чоловіка загиблої. Він сказав, що дружину розстріляли росіяни.
Що розповів свідок — пряма мова
«Ми чотири дні сиділи вдома у зв’язку з обстрілами. Вона [дружина] хвора, не ходить.
Ну, кажу: «Галю, давай щось вирішувати, вже неможливо тут сидіти». Вона каже: «Я не дійду, давай тут». Я кажу: «Я тоді буду з тобою сидіти».Я вийшов на ґанок, кричу: «Люди, люди!» Може, хтось залишився, ми живемо у центрі міста. Відгукнувся чоловічий голос. Я з ним перегукнувся: я прийду до тебе, бо ми там поруч. Я побачив, що у них у підвалі стоїть інвалідний візок [крісло колісне].
Ми взяли возик рано-вранці, при тому в нас у два ночі обстріл такий був… Бомби летіли чи гранати, я не знаю, взагалі, кинули з безпілотників, напевно, тому що вогонь і вгору летів, скло летіло. Я кажу: «Галочко, ми вже не витримаємо. Спробуймо».
Ми тоді одягнулися, хтозна-як, взяли документи і пішли.
Звичайна курточка на ній біла і червона курточка, шапка.
Візок застряг. Я нахилився, я йшов, ручки тягнув, повернувся праворуч, праворуч колесо з мого боку потрапило на гілку, тому що поспішаєш… І воно встало отак — і не їде. Я нахилився — і тут автоматна черга.
— Звідки?
— З боку 5-поверхівки.— Звідки я знав, що вони там в засаді сидять?
— Ви зараз про кого кажете?
— Про росіян.Я одразу кричу, що ж ви робите, ми цивільні! І повертаюся: лежить хлопець цей, з відкритими очима і моя дружина отак [нахилила голову]. Я до неї — дивлюсь, а в неї на потилиці отвір і мозок видно… Плакати, кричати. Ну а що робити? Треба вивозити — мало, що подумають — скажуть, кинув, а сам змився. Я розгорнув крісло на 180 градусів і волоком тягнув.
Коли я дотягнув до цієї 5-поверхівки, тут у нас приймальний покій, метрів 30 я не дійшов, 20, з вікна вистрибнув чоловік, цивільний, у цивільному одязі. Ні каски на ньому, ні, бронежилета, нічого.
Я кажу: «Допоможи її трохи підняти, щоб вища вона була, щоб мені ноги не під коляску… Я її як-небудь вивезу». Крикнули: «Кидай, йди до нас».
Я матом вилаявся, дотягнув її трохи до кладки… Будинок і нижче трохи, метрів 200. Виявляється, кладка та затоплена водою, через річку.
І я прийняв рішення — ну що — залишити її, а самому йти. Зателефонував родичам, ще телефон у мене був заряджений.
Вони сказали: Сашо, ти зробив, що міг, йди. І вона залишилась так у візку».
Джерело: mediaport
