Цього літнього дня Роменську громаду знову спіткала невимовна втрата – «на щиті» до рідного дому повернувся Антон Олександрович ЗАЙЦЕВ.
Стоячи на колінах, живим коридором, з квітами та національною символікою мешканці громади провели до місця вічного спочинку земляка-захисника.
Прощання із військовослужбовцем відбулося на Алеї Слави. Віддати останню шану Герою прийшли рідні, керівництво громади, священнослужителі, побратими, друзі, знайомі та мешканці громади.У вись здійнялась спільна молитва… Всі присутні схилили голови і молилися за спокій душі загиблого воїна Антона ЗАЙЦЕВА.Від імені усієї громади зі словами скорботи, суму і співчуттів звернувся до рідних очільник громади Олег СТОГНІЙ: «Скільки сліз та людського болю відчуло це місце прощання з Героми, які полягли за Україну і за мирне небо над нами у боях з рашистською ордою… Сьогодні знову ми проводжаємо в останню дорогу нашого земляка, воїна-патріота, якому судилося прожити 37 років, віддавши своє життя за Україну. Для всіх нас Антон ЗАЙЦЕВ був, є і буде прикладом мужності і відваги, гідним оборонцем, бо він той, хто виборював нам майбутнє! Він тепер назавжди у строю Небесного війська…»
На честь Героя пролунав Гімн України, який скорботно пронизував небо. Присутні почергово підходили до домовини, клали до неї квіти та вклонялися мужності й відвазі воїна-захисника. Адже Він був справжнім патріотом, щирим і добрим, а ще відважним та самовідданим бійцем.
Солдат Зайцев Антон Олександрович народився 8 січня 1987 року в місті Ромни.Навчався в Роменській загальноосвітній школі № 1.
Продовжив навчання в Національній академії України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство». У 2009 році закінчив академію, здобувши кваліфікацію «Юрист», а також спеціальне звання «Лейтенант внутрішньої служби».
Згодом близько півроку працював в Роменській виправній колонії № 56 начальником відділу та займався питаннями виконання кримінальних покарань.
У ті роки також працював на будівництві в Києві та на заводі «Тракторозапчастина» оператором станків ЧПУ.
Повномасштабне вторгнення росії застало Антона Олександровича в рідному місті. І він не вагаючись, у перші пекельні дні наступу, добровільно пішов до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та став на захист Сумщини.
Відчайдушно захищаючі Батьківщину, прослуживши близько 4 місяців, Антон вимушений за станом здоров’я, залишити військову службу.
Антон Олександрович повертається працювати в Києві. 23 травня 2024 року Оболонським РТЦК та СП чоловіка призвано на військову службу.
Через тиждень проходження підготовки в Чернігові, військовослужбовець їде до Британії. За результатами проходження навчання, яке тривало 40 днів, отримує свідоцтво з домедичної підготовки та сапера, а також призначення начальником відділення.
Після Британії Антон повернувся до Чернігова. Згодом роту направили до Вишгородського району Київської області. Військові чекали нових завдань командування. Та Антону не судилося… Серце воїна зупинилося… Земне життя обірвалося…
Воїну навіки 37 років…
Зайцев Антон Олександрович був патріотом своєї країни, відважним захисником, мав добру вдачу, спокійний характер, полюбляв грати у футбол… Передусім мав довірливі теплі стосунки з мамою…
У захисника залишилися батьки, сестра, племінниця…
Безжальна війна назавжди зупинила стукіт його серця…Світла пам’ять про справжнього патріота, українського воїна назавжди збережеться в наших серцях.
Смерть наших захисників завжди важко сприймати. Ще важче знайти слова втіхи та підтримки. І хоч жодні слова не зможуть полегшити біль втрати найдорожчої людини, пам’ятаймо, що Антон Олександрович ЗАЙЦЕВ – Герой, а Герої не вмирають!
Віднині Антон ЗАЙЦЕВ- воїн Небесного Легіону, а його ім’я назавжди вписано в новітню історію боротьби за волю та вільний розвиток УкраїниВічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!Нехай душа загиблого Воїна знайде вічний спокій…
