Визнання польським сенатом Волинської трагедії «етнічною чисткою з ознаками геноциду» не матиме жодних юридичних наслідків. Про це в коментарі Тиждень.ua заявив історик, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху, керівник Центру історії державотворення України ХХ століття НаУКМА Володимир В’ятрович.
«По-перше, я хотів би сказати, що, по суті, формулювання “етнічна чистка з ознаками геноциду” вжито вже вдруге. Тобто нічого нового в цьому формулюванні немає. Тому що вперше аналогічне формулювання було вжито в постанові сейму 2009 року», — зазначив він.
По-друге, на думку В’ятровича, це формулювання — абсолютно не юридичне, таке, що не має жодних юридичних наслідків. «Тому що мова не йде про геноцид, мова йде про етнічну чистку з якимись ознаками геноциду. Це щось, що взагалі не відповідає якимось юридичним класифікаціям того чи іншого злочину. Через це, на мою думку, таке визначення є результатом не юридичної оцінки, а політичного компромісу», — заявив історик.
«З одного боку — на догоду правим радикальним силам все-таки вирішили вжити це слово, принаймні в такій конотації. З іншого боку — польським політикам вистачило розуму не говорити про геноцид, тому що вони розуміли повну невідповідність терміну “геноцид” до того, що призначено терміном “геноцид” резолюцією ООН 1948 року і тим подіям, які відбувалися на Волині 1943 року», — пояснив він.
За його словами, позначення цих подій терміном «геноцид» є абсолютно некоректним з історичного погляду. «Бо геноцид передбачає лише одну сторону, яка постраждала, й одну сторону, яка відповідальна за організацію злочину. Натомість, коли ми говоримо про польсько-український конфлікт — і українці, і поляки були водночас жертвами цього конфлікту і стороною, яка організовувала вбивства іншої сторони. Відповідно, якоїсь асиметрії, яка мала би бути характерна геноциду, в цих подіях немає», — аргументував В’ятрович.
«Більше того, у світовій історії ми не знаємо жодного прикладу того, щоб геноцид організовували не держави. Тому що, власне, держава, державний апарат насильства єдиний здатний забезпечити таку асиметрію, коли інша сторона, над якою здійснюють геноцид, не має жодної можливості зробити відповідь», — додав він.
Також історик зауважив, що в резолюції сенату немає жодного слова про антиукраїнські акції польського підпілля. «Більше того, в цьому документі віддано особливу шану воякам Армії Крайової польського підпілля, яке, власне, було одним із інструментів проведення антиукраїнських акцій. Тобто бачимо цілком односторонній підхід, який, очевидно, не буде сприяти польсько-українському зближенню. Боюся, що такі односторонні підходи — бачити тільки свої жертви, звинувачувати тільки іншу сторону — можуть бути підхоплені і українськими правими політичними силами. Очевидно, що це заведе будь-який діалог просто в тупик», — підкреслив він.
Як відомо, цього року на політичному рівні в Польщі широко обговорюється тема польсько-українського конфлікту часів Другої світової війни і після неї, зокрема у зв’язку із 70-ми роковинами трагічних подій на Волині. 20 червня Верхня палата парламенту (сенат) Польщі прийняла резолюцію напередодні 70-ї річниці Волинської трагедії, у якій визнала ці події «етнічною чисткою з ознаками геноциду».
Нагадаємо, що у 1942—1947 роках точилася Друга польсько-українська війна, яка розгорнулася в рамках Другої світової війни. Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщину, Волинь, Галичину), на яких українці хотіли створити власну державу, а поляки бажали відновлення довоєнних кордонів. Проте питання кордонів вирішилося після Другої світової без участі українців і поляків, після чого комуністична влада Радянського Союзу та Польщі насильно змінила етнічну конфігурацію західноукраїнських та східнопольських територій.
Прес-центр Центру досліджень визвольного руху
