Жодні фото не передадуть того, як виглядає мертве курортне місто. Постапокаліпсис. Картинки зі “Сталкера”.
Піски зруйновані не менше, але у Пісках є люди. А тут жодної душі – взагалі. Немає людей, немає навіть собак і котів! Тільки пташки співають.
З асфальту стирчать хвости 80-х і 120-х. Стоять мінні ловушки – не в кожній хаті, звичайно, але вистачає.
Бліндажі і дзоти, покинуті ворогом.
І пахне морем. І ще чимось, чим пахне тільки війна.
На краю селища, де стоять українські військові – зграї бродячих собак. Вкрали 10 кг м’яса. Їх пробачили.
Мертвий пляж, уздовж нього – розтрощені пансіонати. Такі собі зовсім не бідні будиночки – гараж і житлова частина. Були. Зараз це вже навіть не руїни – звалище будівельного сміття. Повно цілих і потрощених дитячих іграшок, розкиданий посуд, книжки у калюжах.
Виходити до моря – ризик, бо в піску повно снарядів-“відказників”. Але пісок все одно у людських слідах – ходять… Шаряться по дворах у пошуках чогось, що може горіти в буржуйці.
Дороге піаніно у мертвому будинку без меблів. Зіграла на ньому похоронний марш.
Розтрощений магазин одягу. Якісь сукні так і висять на вішалках. На сусідній стіні напис великими літерами – “Новороссия”. На одному з парканів, коли писали відоме слово з трьох літер, зробили одразу три помилки і вийшло – “ДНР” 🙂
Люди, думки мають звичку матеріалізовуватись. Ніколи більше не кличте до себе “русскій мір”. Він саме такий.
Олена Білозерська
