5029 – це номер закону «Про засади державної мовної політики», яким підписано смертний вирок українській мові. Вирок, який, говорячи юридичною термінологією, набрав законної сили.
Створюючи цю ініціативу, ми переслідуємо єдину мету – не допустити приведення його до виконання.
Як це зробити? – Практикою «звільнених територій».
Чекати на зміну влади, сподіваючись на скасування закону, – це марна справа.
Так само, як марною справою було сподіватися на те, що не буде скасовано обов’язковість українського дубляжу, що не зникатиме український ефірний час, що не закриватимуться українські школи…
Коли все це відбулося, ми сподівалися, що у вигляді старого закону «Про мови в Українській РСР» у нас формально залишається шанс відновити status quo, яке існувало до 2010 року.
Знала це і влада, розуміючи, що з прийняттям закону 5029 запроваджуваний нею з 2010 року курс на знищення всього українського, отримає законодавче виправдання, а у переважної більшості населення сходу та півдня України зникне будь-яка мотивація навіть розуміти державну мову.
Далі ми сподівалися, що закон не приймуть у першому читанні, не приймуть в другому, що його не підпише голова Верховної Ради, не підпише Президент…, мовчки здаючи таким чином територію своїх цінностей…
Але найбільшою помилкою були сподівання, що територію українських цінностей захистять політики, які називають себе опонентами нинішньої влади. Їх недолугі бійки та публічно вмотивоване голодування на тлі цинічного ігнорування цих заходів владою зайвий раз підкреслили безсилість, а за великим рахунком і відсутність опозиції. Все, що супроводжувало прийняття закону було прогнозовано, очікувано і навіть бажано з боку ідеологів закону 5029. А головне – вкрай недієво.
Використовуючи у протистоянні з владою її методи та керуючись при цьому її правилами, ми завжди будемо на крок позаду. Усвідомлюючи це, ми започатковуємо новий неполітичний рух, який передбачає «звільнення» власних приватних територій від дії закону 5029. Для участі в ініціативі достатньо просто публічно заявити про його невизнання, наклеївши відповідну наліпку на своїх дверях, машині, вітрині тощо…
І, звісно, не визнавати! Ігнорувати будь-які прояви регіональної мови у відносинах з органами влади, організаціями та громадянами. З юридичної точки зору закони хоч і діють на всій території держави, однак вони покликані обслуговувати моральні засади суспільства. В державі, у якій знищено мораль та запроваджені злодійські порядки закон не діє.
Для тих, хто вагатиметься із приєднанням до практики «звільнених територій», повідомляємо, що за невизнання дії закону не передбачено відповідальності.
Цією ініціативою ми збережемо осередки українськості у власних обійстях і фактично «протизаконним» шляхом відвернемо розстріл української мови.
Наша мета – звільнити всю територію України від закону 5029. Для цього наліпка повинна майоріти на кожній двері приватної території. Долучайтеся!
Прес-служба Запорізької організації ГПО «Українська справа»
