Він встиг багато зробити за своє життя.
У радянські часи – зібрати колекцію українських старожитностей, призначених на знищення та підпільно займатися самвидавом, це він зберіг оригінал тюремного твору Івана Геля “Грані Культури”. Не побоявся стати хресним батьком дитини ув’язненого поета Ігоря Калинця.
Власною працею створив величезну відеотеку подій періоду розвалу СРСР, лише маленькою частиною якої зараз користуються телевізійники, висвітлюючи той час.
Відновив видавництво “Світ Дитини”, разом з покійною вже дружиною Лілею зробив журнал загальнонаціональним явищем, якого читають українські діти в усьому світі.
Багато зусиль доклав, щоб на місці, де його родич Микола Лемик здійснив “стріл у захист мільйонів”, замучених Голодомором, з’явилась меморіяльна таблиця героя.
Він встиг побачити щасливою та успішною доньку Роксоляну, потішитися онуком Максимом,
Він був зичливою людиною, що не поступалася лише в речах засадничих, і слово ПАТРІОТИЗМ не вбирав за “празничну одежину”. Вічна йому пам’ять…
Похорон відбудеться 6-го грудня о 13-ій годині з каплиці на Пекарській
