Поки у Польщі визнають події 1943 року на Волині актом геноциду проти польського народу, продукують антиукраїнський фільм “Волинь” та руйнують пам’ятники бійцям УПА, команда волинського нардепа Ігоря Гузя разом зі студентами відновили роботу над проектом “Пам’ять без кордонів», якого започатковано ще у 2003 році. Мета проекту – віддати шану українцям, які загинули на території Республіки Польща, через відновлення там цвинтарів. Після примусового переселення українців із Холмщини у 1944-1947 роках чимало наших кладовищ залишили напризволяще.
У липні цього року під егідою помічника нардепа Сергія Годлевського, який і курує цей проект, українсько-польська молодь впродовж двох тижнів впорядковувала кладовища на території гміни Мірче Грубешівського повіту в селах Верешин, Ласків, Модринь та Сагринь.
Цього тижня волинська молодь відправилася на п’ять днів до Республіки Польща облаштовувати і прибирати українські цвинтарі у с. Малків, гміни Мірче, Грубешівського повіту, Люблінського воєводства. А наступного тижня уже польська молодь у складі восьми чоловік на 5 днів приїде до Волині прибирати разом польські цвинтарі у селі Скірче Горохівського району.
До участі в облаштуванні українських поховань цього разу зголосилося восьмеро студентів другого та четвертого курсів, випускники історичного факультету СНУ імені Лесі Українки та депутат Луцької міськради Микола Собуцький.
«Ігор Гузь, який є заступником голови Комітету в закордонних справах, зініціював відновлення цього проекту, мета якого – По-нашому це називається – народна дипломатія, адже за допомогою таких взаємовідносин вдається виправити ті взаємозвинувачення, які є в історичній правді», – зазначив помічник нардепа Сергій Годлевський.
Як зауважує Ігор Гузь, «за останній місяць зруйновані десятки могил і монументів воїнам УПА на території Польщі. Мій помічник Сергій Годлевський з групою молоді прибиратимуть могили українців, різних – ми не говоримо за УПА тільки на території Холмщини. Це – наш такий внесок. Акція “Пам`ять без кордонів” триває ще з 2003 року. Відновлюючи цей проект, працюємо, аби історична пам’ять була для усіх нас об’єднавчим чинником. Я займаюся цим проектом, тому це наш, український погляд на цю проблему, нас намагаються провокувати, там нищать — щоб ми тут нищили. Але ми будемо впорядковувати могили: і там, і тут. І лише на прикладах шанобливого ставлення до історії можна збудувати конструктивні відносини, спільне бачення минулого і майбутнього».
Фінансову підтримку для активної роботи з впровадження проекту «Пам’ять без кордонів» надали у Міністерстві молоді та спорту України за сприяння Ігоря Гузя.
