Про це повідомляє громадський правозахисник Юрій Хорт (Юрій Павленко):
ДБР відкрило кримінальне провадження щодо вбивства Василь Стус за моєю заявою від 5.08.2021 про умисне вбивство за попередньою змовою групою осіб (співробітників КДБ, адвоката та суду). Прикметно, що довелося відразу звернутися до суду, аби зобов’язати ДБР виконати вимоги ст. 214 КПК, потім вони “виконували” рішення суду ще півтора місяці аж досьогодні. З усього видно: працюють.
Стусів вирок було скасовано в 1990 році за протестом прокурора Михайла Потебенька вже після його смерті, але ще за часу існування СРСР. Таким чином, осіб, причетних до цієї справи, могли б притягнути до відповідальності ще років 30 тому.
Звернутися я вирішив після того, як дізнався, що суддя Петро Фещенко, який виніс останній вирок В.Стусові поскаржився до Окружного адмінсуду м. Києва, на дії Пенсійного фонду з метою підвищення йому пенсії. Суддя вийшов на пенсію в 1996 році і всі ці роки спокійнісінько проживає в Києві: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=179992984172299&id=100064847959935
Тепер рух справи в значній мірі залежатиме від сина В. Стуса – Дмитра, його дружини Валентини, сестри – Марії або інших близьких родичів. Вони можуть бути визнані потерпілими у даному кримінальному провадженні і клопотати в порядку ст. 55-56 КПК України про проведення слідчих дій. У мене як заявника таких можливостей немає, але я подаватиму публічні запити і оскаржуватиму бездіяльність слідчого на кожному етапі провадження.
Провадження відкрито за пункт “в” статті 93 Кримінального кодексу УРСР 1960 року (умисне вбивство, вчинене у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку) передбачає максимальну міру покарання за даний злочин – довічне ув’язнення, тому питання щодо застосування строків давності при призначенні покарання покладається на суд.
Додаю екранізацію суду над Стусом у жовтні 1980 року з Заборонений / Художній фільм про Василя Стуса для загального розуміння, що то був за процес.
