Після захоплення карельського прешийка російськими поневолювачами на чолі з Петром першим, карельські селяни потрапили в рабство на 300 років. Маєтки і карельські землі разом з населенням, були подаровані і роздані російським рабовласникам: дворянам і військовим за заслуги в Північній війні.
Найбільшою дворянсько. садибою краю стає маєток Петяярві (нині с. Петрівське), яким після Мусіна-Пушкіна володів І. Сіверс, а потім барон Б. Фредерікс. З настанням нової влади, нових господарів, змінився і уклад життя простих селянських дворів. У 1780 році селяни Саккола поскаржилися, що ніколи раніше їх так не гнобили. Поміщики жахливо збільшували розміри податків і кількість трудоднів для карельських селян, які відмовилися, і апелювали до земської управи і навіть до імператора, але без жодних результатів.
У 1830-і роки карели повстали проти поневолювачів. Тоді російські рабовласники отримали на допомогу козаків і 27.6.1837 року влаштували криваву різанину на землях маєтку Петяярві. На згадку про ці події вже в XX столітті була побудована вежа як пам’ятник «селянам дарчих земель».
Такі монументи на території «Фінської Карелії», як називався Карельський перешийок, були побудовані ще в трьох селах — Валкярві (нині Мічурінське), Метсяпірті (Запорізьке) і Пюхяярві (Плодове). Вежі були зведені за проектом фінського архітектора-аматора Аарніо Каарімо в 1936 році.
У зведенні веж брали участь всі навколишні жителі. Вони принесли по каменю певних розмірів з кожного земельного наділу. Ці камені були використані для кам’яної кладки стін веж. Так була увічнена пам’ять про предків, які після захоплення Петром I в результаті Північної війни карельських земель, пізнали всі тяготи кріпосного права.
Вежу в формі маяка вінчав світильник-маячок з навершям у вигляді герба Карелії. Ліхтар, доступ до якого є через двері в задній стіні пам’ятника, запалювався під час свят. Пам’ятник добре проглядався з боку озера, і вогонь, запалений на ньому, можна було помітити по всій окрузі.
На одній стороні пам’ятника вмонтовано бронзовий барельєф, який зображав чоловіка за плугом і жінку з немовлям на руках, на тлі карельського будинку. Напис під барельєфом фінською мовою свідчив наступне: що
триваючі три століття загрози, муки, вигнання, смерть не змогли загнати дух селян поміщичих земель Саккола і Рауту в рабство до чужих панів. Вірячи в справедливість, вони завоювали перемогу для майбутніх поколінь. Від нащадків, що живуть тут вільними.
Трохи нижче — золотиста табличка, вже російською: «Монумент споруджено в 1936 році на честь селян, які боролися за свої права». У 1970-х роках російськими дикунами, які згадують про цінності пам’ятників тільки тоді коли народи, що звільнилися від їх ярма, знищують російських ідолів: Леніна, Сталіна і т.д. був повністю знищений пам’ятник в Валкярві (Мічурінському).
Джерело: “Stop the occupation of Karjala”
