До 70-річчя примусової депортації української національної меншини в комуністичній Польщі стали доступні он-лайн документальні свідчення злочину.
Кожен може переглянути он-лайн підбурку документів про перипетії примусового виселення близько 150 тисяч українців у 1947 році з теренів, що відійшли до Польщі після Другої світової війни — Лемківщини, Бойківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя. Документальні свідчення про операцію “Вісла” зробили доступними кожному Центр досліджень визвольного руху та Архів Служби безпеки України в Електронному архіві визвольного руху.
Оцифровані документи показують, що операція проводилась комуністичним польським режимом за погодженням з СРСР та Чехословаччиною. Виселення здійснювали за етнічною ознакою, а головною причиною вказували боротьбу з українським підпільним визвольним рухом. Українська повстанська армія тоді контролювала значну частину Закерзоння, захищаючи українську громаду від репресій польської комуністичної влади та продовжувала боротьбу за незалежність. Але її діяльність була б неможливою без підтримки місцевих жителів.
Тому влада вирішила застосувати злочинний принцип колективної відповідальності і повністю вигнати всіх українців із їх домівок — чоловіків, жінок, дітей, старих. При цьому люди втрачали майно, а часто навіть не мали куди поселитися на новому місці.
Оцифровані документи показують, що комуністичні спецслужби Польщі та Радянського Союзу були добре поінформовані про сили українських повстанців. Три армії, які були задіяні для виселення, щонайменше вдесятеро перевищували кількість повстанців, але насамперед займалися депортацією, а не воєнними діями.
Тому сьогодні події “Вісли” кваліфікують як етнічну чистку, воєнний злочин та злочин проти людяності.
Водночас упівці намагались налагодити стосунки з цивільним польським населенням. Українська повстанська армія розуміла, що і поляки, і українці опинилися під тоталітарним тиском.
«Одна з опублікованих інструкцій УПА закликає українців підтримувати місцеву польську меншину, адже це мало стати однією з передумов створення антибільшовицького блоку поневолених народів» — коментує директор Архіву СБУ Андрій Когут.
Серед оприлюднених документів можна знайти таке: повідомлення про сутички УПА з польськими військовими, протоколи допитів осіб пов’язаних з українським повстанським рухом, доповідна записка про підсумки репатрціації поляків з території СРСР, листи, вилучені в упівців, протокол договору між СРСР та Польською Республікою про обмін територіями та ін.
28 квітня 1947 року розпочалася операція польської комуністичної влади, під час якої викинено з рідних домівок майже 150 тисяч українців. Людей вивозили за сотні кілометрів, тих, хто намагався вчиняти спротив — вбивали. Операцією “Вісла” Польща “очистила” від українців їх етнічні території і поклала край українському визвольному руху на цих землях (не залишилося людей, які його підтримували), вирішивши таким чином “українську проблему в Польщі”.
Ця операція стала завершальним акордом Другої польсько–української війни, яка розгорнулася в рамках Другої світової війни, розпочавшись 1942 року на Холмщині (тепер територія Польщі). Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщину, Волинь, Галичину), на яких українці хотіли створити власну державу, а поляки — бажали відновлення довоєнних кордонів.
Проте питання кордонів вирішилося після Другої світової без участі українців і поляків, після чого комуністична влада Союзу та Польщі насильно змінила етнічну конфігурацію західноукраїнських та східнопольських територій. Найбільш брутальним етапом цього стала операція “Вісла” у 1947 році.
Нагадуємо, що напередодні річниці трагедії, українські науковці та громадські діячі звернулись до українського та польського парламентів з проханням засудити акцію «Вісла» як ще один злочин комуністичного тоталітарного режиму.
