Спершу мені навіть здавалось, що це прикольно. Ось такий симпатичний квардоцикл на передовій. Однак, дуже скоро захоплення змінилось тривогою і навіть злістю. Я їхав з бійцями на операцію під Іловайськ в автобусі(звичайний Еталон). Вже на місці батальйон відбив два трофейні інкасаторські буси. І це була єдина справна броньована техніка в колоні. БМП підбили майже одразу. БТР, який мав би очолити колону – зламався сам( заклинили кулемети). Рішення треба було приймати швидко, тому на вістря відправили саморобні тачанки( звичайні пікапи в кулеметами над кабіною). От і вся спецтехіка. А ще буси, дев’ятки, уазики, і цей клятий квадроцикл. Просто усвідомте: бійці просувались під щільним мінометним і автоматним вогнем. Десь зовсім близько вибухали підствольні гранати, а в зеленці працювали снайпери. І от посеред усієї цієї сраки троє бійців потихеньку котились на квадроциклі. І, насправді, усі інші екіпажі були захищені не краще, але оцю картинку мозок просто відмовлявся приймати. Я не буду вкотре звертатись до високих чинів з міноборони, що мають вдосталь техніки, яка гниє на складах. Я просто озвучу думку, яка давно мене непокоїть, але яку я до останнього боявся приймати. На цій війні життя патріотів – непотріб. Самі добровольці з цим вже змирились, ми, цивільні, здається, теж. Війна триває.
