Суперечки про вік Одеси тривають досить довгий час. За царату та СРСР відлік віку міста вівся від часу його завоювання Росією та перейменування з Хаджибея на Одесу. У такий спосіб «доводилася» його одвічна «російськість». Притому це стосувалося й тих населених пунктів-фортець, які російським військам перед «заснуванням» доводилося брати штурмом. Подібний підхід ставив перед офіційними істориками нелегке завдання визначення (фактично — вигадування) тієї дати, від якої слід починати історію населеного пункту.
Тож історія Хаджибею, перейменованого на початку 1795 року на Одесу, не була винятком. Історик та царський чиновник Аполлон Скальковський запропонував вважати початком літочислення міста 22 серпня (2 вересня) 1794-го року. Він доводив, що «матінкою-засновницею» міста була Катерина ІІ. Спеціального указу про перейменування колишнього Хаджибея (Коцюбієва, Гаджибея) знайти так і не вдалося. Хоч в указі 1795 року про заснування Вознесенської губернії зазначалося, що до нього входить «Одеса, татарами Гаджибей іменований». Тож імператриця не заснувала Одесу, а лише перейменувала давно існуюче місто-фортецю.
Українські історики, низка політичних і громадських організацій тривалий час домагалися відновлення історичної справедливості, адже перша письмова згадка про Одесу (тоді – Хаджибей) датується 1415 роком. Вік міста визначено не за російсько-імперськими критеріями, а у відповідності зі світовими і європейськими правилами. Відправною точкою має служити перша згадка про населений пункт на території Одеси, яким є свідчення польського хроніста ХV ст. Яна Длугоша, який вказував, що в 1415 році польський король Владислав Ягайло відправив із порту під назвою Kaczubeiow (Кацюбіїв, легко взнається пізніша тюркізована назва Гаджибей – Качибей) транспорт збіжжя до осадженого турками Константинополя через територію, підконтрольну литовському князю Вітовту. Зрозуміло, що місто, яке у 1415 році відігравало вже роль поважного порту на Чорному морі, через який можна було відправляти цілий торговий транспорт, повинно було існувати досить тривалий час.
Вперше проблему відліку віку Одеси глибоко проаналізував історик і публіцист Олександр Болдирєв у нарисі «Одесі – 600». Сьогодні його послідовники навіть організували громадський рух «Одесі – 600» за участю відомих істориків, краєзнавців, юристів, педагогів, представників громадських об’єднань і творчих спілок. Метою об’єднання є відродження, збереження і гідне пошанування науково обґрунтованої історичної спадщини Одеси, пробудження історичної свідомості громадян.
У лютому 2015 року Верховна Рада внесла 600-річчя першої писемної згадки про Одесу (1415р.) до переліку визначних ювілеїв, що відзначаються цього року на державному рівні. Одеська ОДА спільно з громадськістю долучаються до відзначення ювілейної дати, однак, відома проросійськими настроями Одеська міськрада відверто ігнорує рішення парламенту. Тож у місті розгорівся неабиякий скандал.
Голова ОДА Міхеїл Саакашвілі розпорядився з розмахом відсвяткувати 600-річчя Одеси – з лекціями в школах, круглими столами, презентацією книги «Історія Одеської затоки», проведенням open-air вистави «Хаджибей» за участю артистів Музкомедії, а також святковим концертом на Потьомкінських сходах.
Та чиновники мерії не в захваті від зміни віку Одеси, оскільки вважають, що змішувати дату заснування міста з часом перших поселень не можна. «Це абсолютно різні дати», – говорять у міському управлінні охорони пам’яток культурної спадщини. «Ця пропозиція щодо увічнення дати, а не з відзначення дня народження міста»,– підкреслила глава прес-служби муніципалітету Наталія Мальцева. І це при тому що ще 18 червня Приморський райсуд Одеси зобов’язав міську раду на найближчому засіданні розглянути питання про святкування 600-річного ювілею міста. У відповідь на це у мерії розпочали тяганину і стали збирати пропозиції щодо увічнення 600-річчя з моменту першої письмової згадки про поселення Кочубіїв. Дату ж заснування Одеси мерія, яка все ще цупко тримається за спідницю імператриці Катерини П, вважає недоторканою.
Не були поєднані ці дати і на урочистості, яка була влаштована а Одеському оперному театрі з нагоди Дня міста та 600-річчя першої писемної згадки про Одесу. На сцені виступили провідні історики, які розкрили справжні сторінки 600-річної історії міста. Зокрема, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу історії і теорії археографії та споріднених джерелознавчих наук Інституту Української археології та джерелознавства ім. Михайла Грушевського Віктор Брехуненко, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, директор Науково-дослідного інституту козацтва Тарас Чухліб, доктор історичних наук, професор кафедри історії України Одеського національного університету ім. Мечникова Тарас Гончарук та громадський діяч, отаман Чорноморського козацького з’єднання Сергій Гуцалюк.
Підтримав їх і заступник Міністра культури, керівник апарату Юрій Зубко. «Надзвичайно приємно, що в одному з найкращих оперних театрів світу вперше в історії на державному рівні відзначається 600-річчя Одеси. В імперські та радянські часи намагалися поширити думку, що Одесу заснувала Катерина ІІ, але насправді уже в XV столітті порт Хаджибей був одним з найбільших портів Європи. Надзвичайно приємно, що Одеса сьогодні, зберігаючи свої славні історичні традиції, є водночас сучасним культурним, туристичним центром. Одеса стала першим форпостом у боротьбі з сепаратизмом на півдні України і довела, що вона є справжнім українським, патріотичним містом», – сказав Юрій Зубко.
Насправді ж 600-річчя Одеси відзначала громадськість, а місцева влада ювілей проігнорувала. Як розповів доктор історичних наук, професор ОНУ ім. І. Мечникова Тарас Гончарук, члени команди «Одесі-600» зробили чимало. Почали з того, що на другому християнському цвинтарі обновили надгробок могили дослідника історії Кочубієва Маркевича, у політехнічному університеті провели наукову конференцію, в Одеській національній міській науковій бібліотеці та інших закладах влаштували тематичні виставки, провели спортивне свято «Козацькі розваги».
Активісти спільними зусиллями добилися того, щоб у шкільних підручниках з історії на картах позначався Хаджибей, що стояв колись на місці сучасної Одеси. Анатолій Кравченко і його дружина Галина розробили чудовий символ святкування 600-річчя Одеси і підготували комплект листівок. Тарас Максимюк на власні кошти випустив поштову марку. А цими днями талановитий одеський скульптор Олександр Коваль за свої кошти зробив у двох екземплярах пам’ятну медаль до 600-річчя Кочубієва-Хаджибея-Одеси. В планах було відчеканити хоча б 20 екземплярів, але спонсорів не знайшлося.
А уряд хоч і вніс 600-річчя першої письмової згадки в історичних хроніках про Одесу у розряд національних ювілеїв, однак виділити кошти на відзначення цієї дати не захотів, зіславшись на важкий економічний стан у країні. Керівництво Нацбанку відмовилося чеканити пам’ятну ювілейну монету, тому мовляв, що минулого року він випустив монету, присвячену 200-річчю Одеси. У самому ж місті 600-річчя не було відзначене ні пам’ятним знаком, ні меморіальною дошкою, а місцеві ЗМІ цю дату проігнорували.
Сергій Горицвіт
На світлині: медаль «Одесі 600» одеського скульптора Олександра Коваля.
